Андрій Мельник: людина із шовку та сталі
Україна відзначає 14-річчя від дня народження другого голови ОУН. Воїна, націоналіста, державника, борця за волю нації...
12 грудня 1880 року народився вождь українських націоналістів Андрій Мельник. Саме про нього ще за життя сказав славетний поет Євген Маланюк: «Мельник — це людина із шовку та сталі».
Андрій Атанасович мав дуже міцний звитяжний характер. У Першій світовій війні, будучи сотником Українських Січових Стрільців (далі — УСС), разом зі стрільцями йшов в одній лінії в бій, здебільшого в аванґарді.
Своєю відвагою він запалював серця стрільців в той час, коли у них з'являвся страх. Водночас Мельник мав дуже серйозні проблеми з легенями, через, які міг померти ще в дитинстві.
У 1916 році лікарська комісія визнала, що стан здоров'я не дозволяє йому йти на фронтову службу, але попри це Андрій Мельник все одно залишається при своїй сотні. Одного разу приїхав на фронт австрійський престолонаступник Карл, який дав Мельникові срібну медаль, але вважаючи, що цього замало, відчепив свою шаблю та віддав її українському вояку на очах всієї сотні.
Згодом був російський полон, де Андрій Мельник намагався відповідати російському генералові, котрий казав про «адінъ русскій народъ». Мельник казав, що назва «Русь» — це історична назва українського народу і його земель, а присвоїв її Пьотр I для московського князівства улусу.
Коли Андрій Мельник, Роман Сушко, Василь Кучабський та інші тікали з російського полону, щоби стати на службу до українського армії, потрапили вони у сильну хуртовину; снігу насипало по коліна, дехто навіть під час втечі западався глибоко в сніг. Для Андрія Мельника ця втеча була дуже важкою, так як він мав проблеми з легенями.
Зрештою всі втікачі його підтримували і майже несли, якщо всіх учасників втечі розігрівала хода, то Мельнику, котрий був без руху, докучала студінь. Андрій Атанасович, розуміючи, що може підвести всіх, казав, щоб його залишили, а самі рятувалися для України.
Весною 1918 року у боях за Київ Андрій Мельник був комендантом першого куреня та командував бойовою акцією, згідно з якою січові стрільці мали ліквідувати повстання на Подолі. А вже у грудні Осадний Корпус зайняв Київ, з того приводу Директорія УНР надала рангу отамана таким людям: Василеві Тютюннику, Євгенові Коновальцю та Андрієві Мельнику.
У січні 1919 року Андрій Атанасович стає начальником штабу Дієвої Армії УНР. Певною мірою в штабі це сприйняли трохи скептично, через те, що там були вже досвідчені люди, такі як Володимир Сніклер, Микола Капустянський та інші.
Проте при першій зустрічі всі сумніви щодо Андрія Мельника зникли. 23 липня 1919 року Мельник візьме участь у переможній Карабчиївській операції на південь від Проскурова як помічник командира Корпусу УСС; на жаль, вже в грудні Андрій Мельник захворіє на тиф, а згодом опиниться у таборі для інтернованих, що докорінно змінить його подальше життя.
