Андрія Пишного чекає доля Кирила Шевченка

У виданні EU Reporter опублікувано мій матеріал щодо епізоду з минулого діючого голови Національного Банку Андрія Пишного.

На мою думку, ця справа за певних обставин може перетворитися на такий самий "гачок", яким зняли з посади, а тепер переслідують його попередника Кирила Шевченка.

Слід зазначити, що професійно Пишний не є святим, попри те, що він досвідчений юрист, просунутий політик та вкрай обережна людина. Але факти річ вперта. Зокрема, у його минулому був епізод, коли голова "Ощадбанку" Пишний "розпилив" аграрний холдинг "Креатив" покійного Станіслава Берьозкіна на користь друзів-олігархів.

Але у цьому тексті йдеться про інший епізод серед тих, що можуть перетворитися на зброю проти Пишного. Він стосується домовленостей із українськими бізнесменами, що ймовірніше за все є родичами екс-президента росії дмитра мєдвєдєва.

Історія свого часу була доволі публічною, і була відображена у численних публікаціях ЗМІ. Якщо ви матимете настрій заглибитись у деталі справи, я надам усі потрібні посилання в коментарях до цього тексту.

Далі переклад статті з EU Reporter.
------
У діяльності нинішнього голови Національного банку України (НБУ) був епізод, про який свого часу широко писали українські ЗМІ. У 2020 році, коли Андрій Пишний очолював державний Ощадбанк, він провів досить підозрілу фінансову операцію. Минуло кілька років, ці операції не були належним чином розслідувані. Крім того, Пишний став головою НБУ.

Можна сказати, що під час російської війни можуть бути інші важливі питання для дослідження, але є причина, через яку нам варто повернутися до цієї історії. Причина в тому, що угода була здійснена з контрагентом, який вважається родичем скандально відомого російського чиновника, колишнього президента росії дмитра медведєва.

Саме він ніколи не втрачав публічного шансу погрожувати Україні та Заходу ядерною зброєю. Тим часом його ймовірні родичі процвітають в Україні завдяки підозрілим оборудкам, які українські правоохоронні органи не розслідували належним чином.

Цей текст про кредит на будівництво одного з найбільших офісно-торгових центрів Києва – "Гуліверу". Він належить ТОВ "Три О", яке в 2006 році отримало початкові 61,6 млн доларів США кредитів державних "Ощадбанку" та "Укрексімбанку". Андрій Пишний, який наразі очолює НБУ, тоді обіймав посаду першого заступника голови правління "Ощадбанку". Він особисто активно займався угодою і навіть коментував цей кредит російському "Коммерсанту".

Згодом борг зріс до понад 200 мільйонів доларів, а за деякими даними – навіть до 441 мільйона доларів. Більшу частину фінансування надав "Ощадбанк" ($353 млн), а приблизно чверть інвестицій зробив інший державний банк – "Укрексімбанк".

Але у 2012 році недобудований тоді "Гулівер" придбав Віктор Поліщук, власник мережі магазинів електроніки та побутової техніки "Технополіс". Цю угоду схвалило розслідування "Коммерсанта".

Сьогодні офіційним власником ТОВ "Три О" є купа офшорів і одна фізична особа на прізвище В’ячеслав Ігнатенко. Але, як випливає з розслідування видання "Наші гроші", справжніми власниками ТЦ "Гулівер" залишалися Віктор Поліщук та його дружина Лілія Резвая. Напевно, він досі їм належить.

Віктор Поліщук відомий не лише власником мережі "Технополіс", яку він об’єднав із мережею "Ельдорадо" після придбання у 2013 році. Бізнесмен також володів збанкрутілим банком "Михайлівський", який залишив тисячі ошуканих клієнтів та завдав збитків українській державі на мільярди гривень. Але навіть цей факт не є найбільш компрометуючим.

Дружину Поліщука Лілію Резвую часто називають племінницею дружини екс-президента рф Світлани медведєвої. Зараз дмитро медведєв є заступником голови ради безпеки рф і одним із головних прибічників володимира путіна (a.k.a. х@йло) , якого розшукує

Гаазький кримінальний суд за злочини проти українських дітей. медведєв регулярно погрожує Заходу та Україні ядерним ударом і є одним із найпомітніших російських яструбів, що підтримують війну.

Власне, вторгнення росії до України почалося не у лютому 2022 року, а навесні 2014 року з анексії Криму та окупації Донбасу.

Пишний також міг знати про ймовірні зв'язки між сім'ями Поліщуків і медведєвих, оскільки в Україні це є секретом полішинеля. Попри те, що Поліщук і Резвая ніколи не визнавали свій родинний зв'язок з медведєвим, саме цим вони були відомі в українських ЗМІ.

Вони могли використати ці чутки, щоб продемонструвати свою важливість через тісні стосунки з колишнім президентом росії.

Отже маємо дуже незручну ситуацію, коли державний банк, незважаючи на прямий зв'язок свого позичальника з колишнім президентом росії, взявся за масштабну реструктуризацію боргів на дуже підозрілих умовах.

Погашення боргу, отриманого на будівництво "Гулівера", мало відбутися в 2025 році. Однак вже після кризи 2014-2016 років Поліщук перестав виплачувати кошти. ЗМІ стверджують, що це відбулося геть не тому, що у нього не було грошей. Це був радше його спосіб ведення бізнесу.

У жовтні 2016 року голова НБУ Валерія Гонтарева офіційно заявила, що Поліщук заборгував українським банкам і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23 млрд грн.

Заявлялося, що саме з його банку "Михайлівський" через різні підозрілі схеми "вивели" кошти. Банк збанкрутував, НБУ зафіксував мільярдні махінації з коштами клієнтів. Верховна Рада навіть була змушена ухвалити спецзакон, за рахунок бюджету погасити мільярдні борги перед тисячами ошуканих вкладників банків.

Тим не менше, належної реакції з боку влади не послідувало. На диво, прізвище Поліщука так і не потрапило до списку підозрюваних у цій справі. Більше того, досі не відомо, була така безкарність свідченням корупції на рівні державних службовців, чи це було кон’юнктурне політичне рішення через родинні зв’язки родини Поліщуків.

У листопаді 2016 року право власності на "Гулівер" було арештовано в рамках справи про банкрутство банку "Михайлівський". З метою відокремлення прибуткового бізнес-центру від збанкрутілого банку Поліщук заперечував володіння Gulliver, запевняв, що "ніколи не був власником компанії "Три О" і називав арешт ТРЦ "сюрпризом".

"Гулівер мені не належить. Я не можу сказати, якими процесуальними діями керувалася прокуратура", - сказав Поліщук в інтерв'ю виданню "Ліга".

Однак переговори щодо боргів "Гулівера" вів саме Поліщук. І не лише щодо цих боргів.

За даними українських ЗМІ, протягом 2018 року Ощадбанк реструктуризував заборгованість низки компаній, які пов’язували з Поліщуком, зокрема "Гулівер", ТОВ "Дієса", ТОВ "Технополіс-1", ТОВ "Техенерготрейд" та інші. Тож реструктуризація боргу для "Гулівера" була не єдиним випадком. співпраці Поліщука з Андрієм Пишним.

У вересні 2016 року екс-чиновник Мінфіну надав інформацію про те, що кредит "Ощадбанку" для ймовірного родича Медведєва становив 460 мільйонів доларів, а ринкова вартість заставного майна становила ледве половину цієї суми.

Дійсно, у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно сума боргу була 440,99 млн доларів - 352,79 млн доларів - перед "Ощадбанком" і 88,2 млн доларів - перед "Укрексімбанком".

У березні 2016 року газета "Дзеркало тижня" писала, що кредит власникам "Гулівер" встановлено за напрочуд низькою ставкою в 9%, тоді як ставки на ринку сягали 30%, а термін виплати продовжено до грудня 2025 року, що є дуже незвичайним для українського ринку.

Андрій Пишний, який уже очолював "Ощадбанк", утримався від коментарів журналістам, чому власники "Гулівер" отримали такі пільги, але пізніше зазначив, що "всі рішення по кредитах приймалися кредитним комітетом і правлінням банку за участю куратора НБУ".

Однак це не був кінець історії.

У 2018 році знову виявилося, що, незважаючи на ці виняткові умови, борги знову не виплачуються. Держбанки ініціювали аукціон з продажу заставного майна за ці кредити, зокрема ТЦ "Гулівер". Восени 2018 року "Ощадбанк" і "Укрексімбанк" виставили на продаж права та вимоги за кредитами під заставу майна ТЦ "Гулівер". Стартова ціна становила 18,2 млрд грн.

Проте, оголошений аукціон не відбувся. Натомість сталася дивна річ, про яку ми дізналися лише згодом. У 2020 році група журналістів-розслідувачів "Наші гроші" оприлюднила витяг з держреєстру речових прав на нерухоме майно, в якому йдеться про борг "Гулівера" перед "Ощадбанком" на 537,2 млн доларів, а перед "Укрексімбанком" – на 137,8 млн доларів (тобто загалом – 675 млн дол). Загальна заборгованість за проектом Поліщука перед двома держбанками досягла 674,99 млн доларів.

Саме так! Незважаючи на погану кредитну історію Поліщука та "Гулівера", "Ощадбанк" на чолі з Андрієм Пишним не лише відтермінував погашення боргу, але ще навіть збільшив терміни кредитування.

Крім того, власник "Гуліверу" отримав нові, фантастичні для українського ринку умови нових кредитів. Згідно з оприлюдненими документами, термін погашення заборгованості компанії перед держбанками продовжено до січня 2044 року, а ставку кредиту встановлено на рівні 3,65% у всіх валютах.

Що може означати ця угода для Поліщука в реаліях українського бізнесу? Реструктуризація до 2044 року фактично можна трактувати, що кредит ніколи не буде повернений. Надані процентні ставки теж були відверто неринковими. Таку щедру пропозицію не міг отримати навіть найприбутковіший легальний бізнес в Україні.

Враховуючи, що "Ощадбанк" належить державі, можна підозрювати корупцію на надзвичайно високому рівні. Не дивно, що через такі кредити "Ощадбанк" має одні з найгірших показників NPL на ринку і регулярно вимагає від власника – українського уряду – надати йому чергову порцію капіталу з державного бюджету.

Якщо підозри справедливі, це означає, що українські платники податків субсидували приватні статки справжнього родича колишнього російського президента.

Таку історію треба було розслідувати, а винних покарати. Але в реальному житті результат був зовсім іншим.

Голова правління державного "Ощадбанку" Андрій Пишний був підвищений на посаду голови НБУ після того, як два його попередники були змушені залишити свої посади достроково і обидва звинуватили офіс президента в політичному тиску.

Призначення на посаду голови НБУ людини з такою "кредитною історією" може стати пересторогою для міжнародних партнерів України. Зараз українська влада досить жорстко накладає санкції на своїх та іноземних громадян, часто лише за припущенням їхньої співпраці з російською федерацією. У цьому випадку ми маємо вагомі підозри, які як українська, так і західна влада мають дуже ретельно дослідити.