Атака на НАБУ — панічний захід або початок відкату реформ, - The Economist
Мало хто з депутатів пам’ятає, щоб закон такої важливості ухвалювали настільки поспіхом.
Прийняття законопроєкту №12414, який під час воєнного стану підпорядковує два головні незалежні антикорупційні органи України прокуророві, призначеному президентом, виглядало як крок, зроблений у паніці.
Про це йдеться у матеріалі The Economist.
Законопроєкт презентували на терміновому засіданні комітету 22 липня о 8-й ранку, при цьому не було ані голови комітету, ані більшості його членів.
Уже по обіді документ передали на підпис Зеленському. Люди Володимира Зеленського змогли мобілізувати достатньо голосів для його ухвалення: 263 – «за» та лише 13 депутатів наважилися проголосувати проти.
Україна рухалася до цього моменту кілька тижнів, демонструючи дедалі відчутніше придушення внутрішньої опозиції. На початку липня уряд заблокував призначення Олександра Цивінського, авторитетного детектива, на вакантну посаду директора Бюро економічної безпеки.
Далі послідував арешт Віталія Шабуніна, відомого антикорупційного активіста, який виглядав політично мотивованим. У середині липня перестановки в уряді привели на високі посади «суперлояльних» людей, зокрема нового прем’єр-міністра.
А вже 21 липня Служба безпеки України та Офіс генпрокурора провели десятки обшуків у співробітників НАБУ та САП – двох ключових антикорупційних інституцій, створених під наглядом Заходу після Революції Гідності 2014 року. Офіцерів звинуватили у корупції та незаконних зв’язках із росією.
Ці тривожні події могли б загубитися в хаосі внутрішньої української політики та конкуренції правоохоронних органів. Розслідування тривають, і без повного знання доказів виключати реальні злочини з боку тих, кого переслідують, не можна. Агресивна тактика деяких антикорупційних активістів теж була поляризуючою, залишаючи їх із браком прихильників. Але рішення влади завдати прямого удару по реформах часів Майдану натякає на щось більш зловісне.
Атака на антикорупційну інфраструктуру України шокувала навіть частину команди самого Зеленського. Один посадовець зазначив, що поспіх і масштаб законопроєкту нагадують сумнозвісні закони від 16 січня 2014 року, які забороняли протести й стали однією з останніх акцій режиму Віктора Януковича перед тим, як диктатор утік із Києва на гелікоптері.
Інший інсайдер припустив, що Офіс президента вирішив скористатися «моментом безкарності та можливостей» – адже нещодавно адміністрації вдалося частково заручитися підтримкою президента США Дональда Трампа, який, здавалося, втомився від володимира путіна.
А депутат Ярослав Железняк, який був присутній на голосуванні в Раді, пояснює значення події ще простіше: «Сьогодні 263 радісних депутати легалізували корупцію. Повідомлення було зрозумілим: можеш брати все, що хочеш, якщо залишаєшся лояльним».
У ніч на 22 липня Зеленський підписав законопроєкт №12414. Як стало відомо The Economist, Європейський Союз, один із ключових фінансових партнерів України, закликав українського лідера призупинити цей процес.
Комісар ЄС із питань розширення Марта Кос написала у соцмережах, що ухвалення закону негативно вплине на переговори щодо членства: «Такі незалежні органи, як НАБУ та САП, є критично важливими для євроінтеграції України». У Києві посли країн G7 зробили спільну заяву, висловивши «серйозне занепокоєння». Але ця риторика мало що змінила. З огляду на те, що «трампісти» у США більше не зацікавлені у просуванні реформ в Україні, Київ звертався по підтримку до Європи, G7 та МВФ. «Вони виглядали слабкими, – каже Железняк. – І наші люди зрозуміли, що час настав».
