Авдіївка

До війни Авдіївку трактували як спальний район Донецька. Але з появою артилерійських воронок та випаленої трави місто перетворилося на останній бастіон підконтрольних Києву територій.

Як і більшість населених пунктів Донеччини воно пережило окупацію і спазми вуличних боїв. Активності 2015-2017 років лишили по собі надщерблені кути кількох висоток в новій частині міста.

З міського пагорба, через який стелиться маршрут до авдіївської промзони просочується тонка смуга окупованих територій. Її присутність у полі зору слугує нагадуванням про межу, за якою починається потойбіччя.

У його нутрощах впевнено вицвітає декадансний-радянський краєвид з ефірним простором титрованим фразою – «Московское время 18:00». На південному фланзі Авдіївки пролягає межова вулиця крайнього кварталу, нею курсують розваландані автівки місцевих жителів і маршрутки з написом "Метінвест".

По один бік вулиці Воробйова прокопчені силікатні "хрущівки", по інший – ворсисте поле. Віднині, його віковічну гладь заміновано на випадок наступу "бурятських визволителів".

До появи зеленого листя крізь пунктир придорожньої лісосмуги можна завважити у гортані горизонту контури "башт-близнюків". Вони кільцевою діадемою замикають укріплені околиці Донецька.

У ході активної фази ці паралелепіпеди слугували потаємною схованкою ворожих снайперів та навідників. Позиції у Пісках потерпали від їхньої осатанілої заповзятості.

Видимість ворожого боку дає очевидне пояснення, чому місто звикло жити під звуки рапсодії артилерійських канонад. До шахти Бутівки та Спартака – як рукою сягнути; їхні руїни слугують чорним передпокоєм лігва окупантів…

Усупереч звукам війни цитринові відтінки вечорів накладають латки на битий асфальт шляхів. Починається гра світлотіней, що нанизує міжбудинковий простір мікрорайонів.

У цій великій пневмоподушці з присмаком коксохіму, кимось зашиті руїни будівель і посічені снарядами фасади. Наріжний кут Авдіївки обрамлено перехрестям на Ясинуватському переїзді.

Тут джгут дороги перекинуто через занедбані колії у старе місто. На узвишші пролягає залізнична артерія, яку перекрито тромбом складених пісочних мішків; цей мур блокує шлях на Донецьк і служить символом розірваних зв’язків із "землею триколорів".

Тут вже давно не сунули тулуби товарняків. А тому рейки пудряться іржею і вздовж усієї залізничної гілки німіють обірвані спагеті електродротів.