Бізнесмен-утікач Петро Димінський облаштувався у Європі

Його 8 років розшукують за смертельну ДТП.

Вісім років тому автомобіль Mercedes S 65 AMG з кортежу впливового українського бізнесмена Петра Димінського, грубо порушуючи правила руху, протаранив Opel Astra, водійка якого, 31-річна Наталя Тріла, загинула на місці. Попри свідчення, що за кермом Mercedes міг бути сам бізнесмен, винуватця цієї ДТП так і не покарали.

Про це повідомляє NGL.

Але цей день, 18 серпня 2017 року, став поворотним у житті Петра Димінського. На той момент він володів класичним набором олігарха – футбольним клубом, телеканалом і політичним впливом. Основний капітал Димінський заробив у нафтопереробному бізнесі, володіючи, зокрема, 25% акцій однієї з найбільших в країні мережі АЗС WOG. Аналітики Forbes оцінювали його статки у 103 млн доларів, віддавши йому 44 місце у списку найбагатших українців.

Зараз Петру Димінському вже 70 років. Він зміг продати свій основний бізнес в Україні й уже вісім років живе за кордоном. Попри те, що він досі офіційно перебуває у розшуку за ту смертельну ДТП, Димінський почувається непогано.

NGL.media працювали над цим розслідуванням майже рік у партнерстві з міжнародною мережею журналістів-розслідувачів OCCRP та редакціями Inside Story (Греція), KRIK (Сербія) і BIC (Білорусь).

Сьогодні ми готові розповісти про раніше невідомі подробиці продажу телеканалу ZIK, про новий бізнес Петра Димінського у Латвії, про справи у Сербії та Греції, а також проте, як йому уже вісім років вдається переховуватися від українського правосуддя у Європі.

Золота віза у Греції

Рівно за два місяці після смертельного ДТП – 18 жовтня 2017 року – Петро Димінський придбав за 280 тис. євро будинок у престижному передмісті Афін, на узбережжі Егейського моря. 

Згідно з грецькими правилами, інвестиція у житло від 250 тис. євро дозволяє отримати іноземцям з-поза ЄС так звану Golden Visa – посвідку резидента країни на п’ять років з правом її поновлення. Саме такий документ, за даними наших колег з Inside Story, і отримав Петро Димінський.

«Golden Visa – це єдиний тип дозволу на проживання, який не вимагає від власника присутності або постійного проживання у Греції. Він надає право необмеженого пересування в межах Шенгенської зони, але не захищає власника від потенційних запитів на екстрадицію», – пояснює афінський адвокат Васіліс Керасіотіс, який має багаторічний досвід роботи в галузі імміграційного права та прав людини. 

Схоже, таунхаус у передмісті Афін був потрібен Димінському саме для «золотої візи». У режимі Street View сервісу Google Maps фото будинку, на жаль, розмите – такого ефекту можна добитися запитом власника до Google. Грецькі партнери цього розслідування відвідали це місце і з’ясували, що Димінський, схоже, мешкає не тут, на дзвінку вказані прізвища інших людей (Сморженюк та Темпонерас). Сам будинок виглядає занедбаним.

Придбаний Петром Димінським у 2017 році таунхаус площею 171,5 м² у містечку Вула біля Афін (фото Inside Story, травень 2025 року)

Пошук за адресою таунхаусу Димінського видав згадку про компанію Sea Joy, яка здає в оренду яхти на острові Корфу. Серед власників цієї компанії NGL.media виявили не тільки людей з прізвищами, які вказані на дзвінку в будинку. Частка в Sea Joy належить також Оксані Лясенко, яка свого часу через кіпрську компанію контролювала львівське ТОВ «Бізнес-центр “Офіс-Вороного”, власницею якого пізніше стала Жанна Димінська, донька Петра Димінського. 

Ще одна донька Димінського, Анастасія, була серед гостей гучного святкування 50-річчя Андрія Чорного у 2016 році – це чоловік Оксани Лясенко.

Згадок про Андрія Чорного в українських медіа небагато. Його називали номінальним власником однієї з компаній Олександра Януковича , він нібито займався продажем українського вугілля за кордон. Андрій Чорний, він же Андреас Церні, народився в Грузії, переїхав на Донбас, а пізніше в Грецію. Зараз йому 59 років. Ми іще повернемося до Церні й до цієї вечірки на честь дня народження бізнесмена, адже там, схоже, не було випадкових гостей.  

Протягом 2020-2022 років  Димінський активно літав за кордон з аеропорту в Афінах, свідчать дані про перельоти, з якими ознайомились журналісти Inside Story. Востаннє в цьому аеропорту його зафіксували у листопаді 2022 року – тоді ж, коли він продовжив свою «золоту візу». Ці дані дозволяють припустити, що принаймні у перші роки після втечі з України Петро Димінський мешкав саме у Греції. 

Хто і як розшукує Петра Димінського?

Бізнесмен-втікач оголошений у розшук українською поліцією з грудня 2017 року. Він має статус підозрюваного за ч. 2 ст. 286 ККУ (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої). Проте зараз розслідування зупинене. «Досудове розслідування у кримінальному провадженні […] на цей час зупинене, у зв’язку з міжнародним розшуком підозрюваного, та вживаються всі можливі й передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення його місця знаходження», – стверджує Офіс Генпрокурора у відповіді на запит NGL.media. 

Натомість ситуація з міжнародним розшуком Димінського, м’яко кажучи, дивна. Згідно з ухвалами суду, його оголосили у міжнародний розшук майже тоді ж, як і в національний – 15 грудня 2017 року. У той же день, як випливає з відповіді Офісу Генпрокурора, Інтерпол поширив так зване «синє повідомлення» , яке не передбачає негайного затримання чи арешту. Натомість «червоне повідомлення», що зобов’язує арештувати підозрюваного, Інтерпол публікувати відмовився, а за кілька місяців видалив і «синє повідомлення».

NGL.media звернулись до Інтерполу з проханням пояснити причини такого рішення, але отримали відмову. Українська прокуратура та поліція теж наполягають на «конфіденційності». Проте в одній із судових ухвал у справі Димінського зазначено, що в Інтерполі зробили висновок про певні порушення з боку українського правосуддя, в тому числі при ухваленні рішення про заочний арешт Димінського.

У липні 2023 року українська поліція знову звернулася до Інтерполу з проханням поширити «червоне повідомлення», але знову отримала відмову. 

Таким чином поняття «міжнародний розшук», яким досі оперує Офіс Генпрокурора, у цій справі не має практичного сенсу ще з червня 2018 року.

Ймовірно, затримати Петра Димінського могли б у березні 2019 року, коли він зустрічався з детективами НАБУ у приміщенні українського посольства в Афінах – юридично це вважається територією України, де діє національне законодавство. Але цей допит стосувався іншої справи, порушеної самим Димінським.

Що це за справа.

Детективи НАБУ зустрілися з Петром Димінським у приміщенні посольства України в Греції 19 березня 2019 року. Його впродовж півтори години допитували як свідка в ініційованій ним справі проти Ігоря Насалика.

Чому Димінського так і не затримали у посольстві? НАБУ у відповіді на запит NGL.media стверджує, що за п’ять днів до зустрічі з Димінським попередило про це українську поліцію офіційним листом. У поліції ж наполягають, що дізналися про допит у посольстві лише постфактум.

За бажання в українського правосуддя ще є шанс дотягнутися до Петра Димінського, але час спливає. Строк давності за інкримінований йому злочин складає 10 років, але у випадку ухилення від досудового розслідування відлік строку давності зупиняється, пояснив NGL.media старший слідчий в особливо важливих справах Національної поліції Ігор Соцький. Він відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення нею кримінального правопорушення пройшло п’ятнадцять років.

Вісім років з них уже минуло.

Вартість медіахолдингу Димінського

Через два роки після смертельної ДТП та втечі з країни Петро Димінський дуже вигідно продав один із найбільш впізнаваних своїх бізнесів – інформаційний телеканал ZIK. На той момент офіційними власницями телеканалу були його дружина та доньки. 

14 червня 2019 року відомий проросійськими поглядами народний депутат від «Опозиційного блоку» Тарас Козак оголосив, що став новим власником телеканалу ZIK, який мав увійти до спільної мережі з придбаними ним раніше ще двома інформаційними телеканалами «112 Україна» та NewsOne.

Якщо вартість цих двох телеканалів вже незабаром стала публічною – близько 4 млн дол., то вартість продажу ZIK досі залишалася невідомою. Учасники ринку оцінювали канал у 15-20 млн дол., хоча сам Димінський нібито хотів 53 млн дол.

Реальна вартість продажу телеканалу стала відома з фінансових звітів кіпрської компанії Ablemark Limited, доступ до яких отримали NGL.media. Саме Ablemark володіла українською компанією «Про радіо», а та, своєю чергою «Телерадіокомпанією «Нові комунікації», якій належали ліцензії на мовлення ZIK.

Київський ньюзрум телеканалу ZIK у 2018 році (фото Телекритика/УНІАН)

Ablemark Limited була зареєстрована у 2012 році і тривалий час її контролювала інша кіпрська компанія Cypcoserve Limited. Ця компанія, як випливає з витоку даних Cyprus Confidential,  виступала як довірена особа (опікун) сімейного трасту Димінських. 

З фінансового звіту Ablemark випливає, що 13 червня 2019 року українську «Про Радіо» продали кіпрській компанії Turul Investments Limited, що належить Тарасу Козаку. Своєю чергою у звіті Turul Investments зазначено, що первісна угода була укладена на 165 тис. дол., але того ж дня сума угоди була збільшена до 27,5 млн дол. Саме цю суму Ablemark отримала 14 червня на рахунок у білоруському «Абсолютбанк», про що свідчить банківська виписка із витоку даних.

14 червня 2019 року Turul Investments придбала за 17,1 тис. євро ще одну кіпрську компанію Димінського – Alvho Trading Limited, яка була власником українських ТОВ «Західна інформаційна корпорація» (інформаційна агенція ZIK) і «ТРК «Міст ТБ», якому теж належала частина ліцензій на мовлення телеканалу ZIK.

Одразу після оголошення про продаж Тарасу Козаку журналісти почали масово звільнятись із телеканалу та інформаційної агенції ZIK. Незабаром телеканал перетворився на один з найбільших осередків проросійської пропаганди. У лютому 2021 року за рішенням РНБО його роботу заблокували, тоді ж припинив роботу і сайт ZIK.ua. За кілька тижнів Тарас Козак вилетів до Росії і більше до України, де йому висунули заочне звинувачення у державній зраді, не повертався.

Сербський слід

У кінці 2017 року Петро Димінський отримав громадянство Сербії.  На той момент він очевидно переживав про ймовірність оголошення його у міжнародний розшук, тож наявність сербського громадянства могла б допомогти йому уникнути екстрадиції до України.

«Країна, громадянином якої є оголошена у розшук особа, як правило, відмовляє в екстрадиції, – пояснює у розмові з NGL.media українська адвокатка Катерина Ілічкієва. – Можуть також відмовити в екстрадиції громадянина України, якщо він попросив притулку в країні перебування. Не виключаю і такого варіанту як прихильність вищого керівництва країни перебування до підозрюваного».

Сербський адвокат Нікола Ковачевич, з яким говорили журналісти OCCRP, теж вважає, що політична прихильність може відіграти важливу роль у прийнятті рішення про екстрадицію

«По суті, екстрадиція, на жаль, є радше політичним питанням, ніж юридичним. У певних випадках деяким людям, чия екстрадиція запитується, Сербія надає певний захист через надання притулку, громадянства, або, наприклад, шляхом затримки процедури екстрадиції», – вважає Нікола Ковачевич.

У відповіді на запит KRIK міністерство внутрішніх справ Сербії підтвердило наявність громадянства Петра Димінського, зазначивши лише, що це було в національних інтересах, не розкривши жодних подробиць. У вересні 2020 року сербське громадянство отримала і його дружина Олена Димінська – і уже в липні наступного року вона стала засновницею компанії Ablemark Limited. У кіпрському реєстрі вказана не українська, а її сербська адреса. Щоправда, це лише назва вулиці у Белграді, на лівому березі Дунаю. Встановити її точне місце реєстрації не вдалося. 

У витоку Cyprus Confidential також виявилось листування багаторічного помічника і юриста Димінського Вадима Ладницького, з якого випливає, що Ablemark весною 2021 року планувала купити один з білоруських банків. Схоже, саме для цього планували скористатися сербським паспортом Олени Димінської, адже, за словами Ладницького, у центральному банку Білорусі порадили зробити кінцевим бенефіціаром Ablemark громадянина Сербії. Втім, з покупкою банку так нічого і не вийшло, з’ясували білоруські розслідувачі.

Торгівля зброєю

Документи від Cyprus Confidential вказують, що із Сербією Димінського може поєднувати не тільки це. З них випливає, що у березні 2020 року компанія Ablemark надала безвідсоткову позику на щонайменше 2,6 млн євро іншій кіпрській компанії Jikinto Limited, реального власника якої встановити не вдалося.

Впродовж наступних місяців Jikinto отримала від сербського уряду кілька дозволів на експорт зброї загальною вартістю понад 10 млн євро для уряду Уганд.

У листопаді 2020 року Jikinto повернула Ablemark 1,6 млн євро позики, однак невідомо, чи повернула ще мільйон євро. Обидві компанії не опублікували оновлені фінансові звіти.

Енергетичний бізнес у Латвії 

Гроші для Jikinto, які ймовірно використали для торгівлі зброєю – лише одна з багатьох позик, що фігурують у фінансових звітах Ablemark. До продажу ZIKу ця кіпрська компанія не могла похвалитись фінансовим процвітанням. Однак після отримання грошей від Тараса Козака почала видавати значні позички.

У грудні 2019 року Ablemark Limited підписала договори про надання позик пов’язаним латвійським компаніям New Fuels RSEZ SIA та Energy Resources CHP RSEZ SIA.

Мова йде про приблизно 17 млн євро. На той момент, за даними реєстрів, ці компанії контролював той же Андреас Церні (Андрій Чорний) через ще одну кіпрську компанію Vulkanit Limited.

Виробничий майданчик компанії New Fuels RSEZ SI, що спеціалізується на виробництві паливних гранул (фото з сайту компанії)

Згідно з витоком Cyprus Confidential, у вересні 2021 року Vulkanit Limited перейшла під контроль Ablemark. 

На той момент, окрім уже згаданих двох компаній, Vulkanit володіла у Латвії ще й управлінською компанією SIA EcoEnergy AIFP. Головою правління усіх трьох компаній, розташованих у місті Резекне на сході Латвії, виявився 48-річний українець Роман Вдовиченко, який теж був серед гостей пишної вечірки на честь дня народження Андрія Чорного (Андреаса Церні) у Києві. 

Компанії Димінського намагаються підтримувати добрі стосунки з місцевою владою – наприклад, вони спонсорували будівництво нового футбольного манежу у Резекне. Латвійські медіа неодноразово писали і про політичний вплив Димінського, зокрема, через депутатку латвійського парламенту Вікторію Плешкане з проросійської партії Stabilitātei! (Стабільність!).

Де зараз Петро Димінський?

Згідно з інформацією джерела партнера OCCRP, починаючи з 2022 року Петро Димінський дуже часто відвідував Латвію.

NGL.media не вдалося з’ясувати, чи живе Петро Димінський у Латвії постійно. За інформацією у місцевих ЗМІ, у 2022 році він щонайменше кілька місяців мешкав у Юрмалі, курортному місті біля Риги.

Перельоти в Латвію та великий місцевий енергетичний бізнес можуть свідчити про те, що він міг би там жити. NGL.media звернулися із запитом до Романа Вдовиченка, а також на електронну скриньку New Fuels RSEZ SIA, проте не отримали відповіді. 

Петро Димінський також не відповів на питання NGL.media, надіслані через доньку Анастасію та юриста Вадима Ладницького.

Автори Мар’яна Вербовська та Олександра Губицька, редактор Олег Онисько, інфографіка Назар Тузяк, переклад Неля Плахота, ілюстрація Марта Харковець.