Боротьба – завжди має сенс

Опінії
06.12.2021, 16:22
Учасники Першого зимового походу, старшини конвою Михайла Омеляновича-Павленка.
Учасники Першого зимового походу, старшини конвою Михайла Омеляновича-Павленка.
Фото: Вікіпедія

Перший зимовий похід не лише підняв дух військових УНР, але й надихнув на активнішу боротьбу широкі верстви населення України.

Народний депутат України VIII скликання

Ми вже ніколи й не дізнаємося, можливо, чи це випадковий збіг, чи так було задумано.

Рівно 30 років тому, 6 грудня 1991 року, ВР ухвалила закон про Збройні сили України. І одночасно цей день – це початок Першого зимового походу Армії УНР у 1919 році.

Сказати, що у 1919 було набагато гірше, ніж зараз – не сказати нічого.

Відступаючи під ударами білогвардійців, яким допомагав Захід, і більшовиків, які контролювали більшість ресурсів колишньої імперії, сили УНР опинилися у трикутнику смерті.

Це територія частини Поділля і Східної Волині, зусібіч оточена "білими" й "червоними" арміями росіян і польським військом. 

Армія УНР танула на очах через: 

1) нестачу ресурсів і зброї, 
2) страшну епідемію висипного тифу, що косила українських воїнів тисячами,
3) небажання Заходу допомагати навіть медикаментами,
4) ефективну за таких умов більшовицьку пропаганду.
 

Наближалася катастрофа, і 6 грудня на військовій нараді під головуванням головного отамана військ УНР Симона Петлюри українські командувачі ухвалили радикальне рішення: ліквідувати фронт, всі актуальні сили перегрупувати й відправити в партизанський рейд тилами "білих" і "червоних" росіян. 

Армія УНР на чолі з генералом Михайлом Омеляновичем-Павленком, що вирушила у Зимовий похід 1919 року, мала чисельність не більше 10 тисяч осіб.

При цьому реальне бойове ядро складалося лише з трьох тисяч бійців (тисяча кіннотників, дві тисячі піхотинців) і 14 гармат. 

Рейд на схід починали в жахливих умовах, але ворогів били нещадно, здобуваючи в боях амуніцію та інші необхідні ресурси.

Для денікінців, які й так відступали після невдалого походу на Москву, це стало справжнім сюрпризом.

"Разбитая нами Украинская армия оказалась у нас в тылу", — невдовзі телеграфували вони, геть збиті з пантелику.

Боротьба – завжди має сенс_1

Розвідники полку ім. Костя Гордієнка під час Зимового Походу 1919—1920 рр. (Федір Грінченко)

Невдовзі після старту операції, 17 грудня, українським воїнам мало не потрапив до рук генерал Ніколай Брєдов, який у серпні того року зі своєю дивізією перехопив Київ у бійців Української галицької армії, які вже звільнили місто від "червоних". 

Тепер настав час Брєдова відступати, ще й вельми поспішно — він ледь уник полону, тікаючи від українських військ на автомобілі.

Російському генералу пощастило з густим туманом. Однак бійці УНР полонили чотири десятки його офіцерів, а також взяли чималі припаси штабу. 

Завдяки активним діям Армії УНР "білі" імперці покотилися на південь ще швидше — уже невдовзі українські воїни билися вже проти радянських загарбників. 

Загалом Армія УНР пройшла з боями понад 2 500 км, повернувши під українську владу хоч на певний час купу населених пунктів, включно з Уманню, Каневом, Смілою та Черкасами. 

Населення, яке раніше ще могло вірити пропаганді "совєтів" чи "білих", зустрічало повернення українських національних сил із радістю, допомагаючи нашим військам. 

Ця неординарна операція завершилася успіхом 6 травня 1920-го. Тоді частини Армії УНР зустрілися під Ямполем з однією з українських дивізій, які в складі союзницької польської армії вже вели наступ на "червоних".

Значна військова активність української армії в несприятливих умовах певним чином посилила позиції уряду Симона Петлюри в переговорах з поляками. 

Це була відчайдушна спроба врятувати українську державність від наступу більшовизму — для УНР був життєво необхідний дієвий союзник у війні проти росіян, який міг допомогти боєприпасами та зброєю.

Договір між державами було підписано 21 квітня 1920 року. Умови його були важкими для українців, але могли б бути ще гіршими: дипломатичні дискусії проходять тим легше, чим більшу військову силу ти маєш.

Перший зимовий похід не лише підняв дух військових УНР, але й надихнув на активнішу боротьбу широкі верстви населення України — аж до початку 1930-х воно вибухало селянськими повстаннями.

Посилення патріотизму змусило більшовиків пригальмувати з русифікацією.
Боротьба – завжди має сенс!

Всіх українських воїнів – зі святом, побратими!

ІНШІ ОПІНІЇ
Читайте також:
Опінії
Владіміру Путіну не вдасться повторити успіху Владіміра Лєніна у гібридній агресії проти України. Тож ми переможемо у нашій столітній війні.
23 червня, 19:18
Книги
Українці Придністров’я були зраджені і покинуті офіційною «українською» владою
13.12.2021, 16:43
Книги
Світ побачила унікальна книга про незламне вітчизняне степове вояцтво — "Козацька Україна після зруйнування Запорозької Січі (1775-1905)".
24.06.2021, 07:59
Опінії
Перемога і «побєдобєсіє»: від драми до абсурду
09.05.2021, 09:45
Світ
Серед мусульман-шиїтів його зчаста називають «Зульфікаром» Ісламської революції, мечем пророка Магомета, «який карає невірних».
08.01.2021, 12:34
Історія
Сотня Симчича розбила дивізію Дергачова, яка повернулась з Кавказу після виселення татар, чеченців, інгушів і їх кинули на знищення УПА.
05.01.2021, 15:29