Британський генерал Ролі Вокер закликав готуватися до війни та жертв

Загроза залишається багатовекторною. росія, навіть зазнавши тяжких втрат в Україні, зберігає потенціал для тиску на НАТО.

Генерал Ролі Вокер, начальник Генерального штабу британської армії (Chief of the General Staff), виступив перед 700 військовослужбовцями в гарнізоні Каттерік у Північному Йоркширі.

Його промова стала одним із найпряміших публічних попереджень вищого військового керівництва Британії про загрозу війни за останні роки.

«Ви цього не знали, але наша країна потребуватиме вас», — звернувся Вокер до солдатів. За його словами, колись країна воліла не думати про те, що солдати можуть знадобитися для справжньої війни. Сьогодні ситуація інша: «у світі зараз надзвичайна небезпека», а «військова справа повертається в національну свідомість».

Дуже скоро політичні лідери розпочнуть «відверту розмову» з громадянами про те, «що відбувається, де криються ризики й до чого країна має бути готова».

Громадяни повинні будуть «погодитися на жертви, щоб надати пріоритет обороні та безпеці», зрозуміти, що робить армія, і підтримати її, щоб солдати «могли дати бій ворогові».

Контекст: не раптове нагнітання тривоги, а продовження лінії 2024–2026 років

Вокер очолив армію в червні 2024 року. Уже тоді, у першому великому виступі, він заявив, що Британії потрібно готуватися до можливої війни протягом трьох років — до 2027 року.

Мета: подвоїти бойову потужність сухопутних військ до 2027-го й потроїти до кінця десятиліття завдяки технологіям, ШІ, автономним системам і відмові від «мислення великої армії».

Загрози він описував як «вісь потрясінь»: росія — прагнення реваншу після України, Китай — готовність до силового сценарію щодо Тайваню до 2027–2028 років, Іран і КНДР.

До 2026 року риторика стала жорсткішою. У червні Вокер говорив про необхідність бути готовими завдати удару по російських позиціях протягом 30 хвилин у разі провалу стримування та про розміщення більшої кількості дистанційно керованих і автономних систем на східному фланзі НАТО.

Армія залишається відносно невеликою — близько 70 тисяч регулярних військовослужбовців, однією з найменших за чисельністю за два століття.

Виступ у Каттеріку відбувається на тлі бюджетних дискусій. Британський уряд готує бюджет, у якому питання збільшення витрат на оборону неминуче зіткнеться із соціальними зобов’язаннями.

Раніше лунали заяви політиків, зокрема Енді Бернема, що національна безпека «не повинна забезпечуватися коштом соціальної». Водночас міністри закликають населення готувати базові запаси — готівку, воду, консерви, ліки тощо — на випадок надзвичайної ситуації або війни.

Що означають «відверта розмова» та «жертви»

Вокер не оголошував про мобілізацію чи призов до армії. Йдеться про політичний і суспільний консенсус: перерозподіл ресурсів на користь оборони, можливе скорочення інших статей видатків, підвищення готовності суспільства, підтримку збройних сил не лише на словах.

В умовах, коли, за деякими опитуваннями, до половини британців заявляють, що не стали б воювати за жодних обставин, але водночас більшість підтримує збільшення оборонних витрат, така розмова справді може виявитися болісною.

Із військового погляду логіка зрозуміла. Сучасний конфлікт високої інтенсивності, особливо проти таких ворогів, як росія, потребує не лише техніки та боєприпасів, а й стійкого тилу, промислової бази, суспільної згоди на втрати й обмеження.

Досвід України показав, як швидко виснажуються запаси й наскільки важлива політична воля. Британська армія, яка десятиліттями орієнтувалася на експедиційні операції та боротьбу з тероризмом, тепер має перебудуватися під сценарій великомасштабної війни в Європі.

Геополітичне тло

Загроза залишається багатовекторною. росія, навіть зазнавши тяжких втрат в Україні, зберігає потенціал для тиску на НАТО — через гібридні операції, кібератаки, енергетичний шантаж або ескалацію на флангах.

Китай продовжує військову модернізацію з прицілом на Тайвань. Іран і КНДР посилюють співпрацю з москвою та Пекіном. Для Британії як ядерної держави та ключового члена НАТО готовність сухопутних військ критично важлива: саме вони «захоплюють і утримують територію», як неодноразово підкреслював Вокер.

Критики вказують на розрив між риторикою та ресурсами. План інвестування в оборону, який тривалий час відкладають, тиск на бюджет, конкуренція із соціальними витратами — усе це робить «відверту розмову» не просто піаром, а політичною необхідністю. Без неї збільшення оборонних асигнувань ризикує наразитися на спротив суспільства.

Висновки

Виступ генерала Вокера — не паніка, а сигнал про зміну епохи. Після десятиліть «дивідендів миру» британська політична еліта та суспільство повертаються до мови стримування, готовності й колективних жертв.

Успіх «відвертої розмови» уряду з населенням залежатиме від того, чи зможе влада чесно пояснити ризики, запропонувати реалістичний план модернізації армії та домогтися згоди громадян на пріоритет оборони без руйнування соціальної тканини суспільства.

Генерал поставив питання публічно, тепер черга політиків, оскільки ціна зволікання може виявитися вищою за ціну неприємної правди.