«Да лєгітівний он...»: нахилянт ухилянтів привласнив булаву
Володимир Зеленський не бажає добровільно складати із себе повноваження президента. Воно й зрозуміло, статусу самодержця не зрікаються...
Це буде дуже неприємний для багатьох текст, але прописати все це мусимо. Ниття про легітимність Зеленського вже втомила, як втомлює будь-яке беззмістовне стрясання повітря; відразу ж опустимо нюанси законодавчі
Отже, Зеленського «легітимним Президентом України» визнали Організація Об'єднаних Націй і еліти країн Заходу, крапка. Як би хто не пояснював мотиви західних еліт, їхнє рішення от таке й от тільки не треба просторікувати ніби Захід чогось про Україну не знає — смішно.
Причина, рішення банальна — провести вибори в умовах війни неймовірно важко. Так, Ізраїль вибори проводить регулярно, Південна Корея провела вибори прямо під час війни, а як так, запитаєте ви?
Згадується фронт у межах одної лише 72-ї Окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців і не вдається уявити, як можна провести голосування на кожному опорнику (включаючи Вугледар). Усе це в умовах, коли за кожною машиною полюватимуть снайпера, і FPV-дрони.
Виборчі комісії треба буде набирати у три склади, бо кількість втрат у них буде нереальна. Якщо відверто, то за теперішніх обставин великої війни, провести вибори в Україні якщо не неможливо, то вкрай складно; і це — правда.
Додайте сюди змобілізованість суспільства через війну і що нам дали б вибори? Відповідь — вибори зацементували б «легітимність» Зеленського ще на 5 років, а цього не сталося.
Залужний? Знову таки нікого не хочемо розчаровувати, але ви чули бодай якийсь висловлений вголос намір генерала Валерія Залужного іти в політику? Ні, крапка.
У соціальних мережах чуємо заклики валити Зе-владу силою через Майдан або збройний переворот. Але не маймо зайвих ілюзій, нічого такого не буде із двох причин:
- по-перше, армія не бачить сенсу влаштовувати криваві протистояння у власному тилу на радість ворогам;
- по-друге, солдати категорично не хочуть стріляти в товаришів, що мають інші погляди, бо вояки аж надто гарно знають ціну людського життя.
На жаль, чинна влада все ще має чималу підтримку. А от Москві конче треба, щоби у нас в тилу виникла політична бійка, чим кривавіша — тим краще: Москві — треба, нам — ні, оскільки тоді ризикуємо повторити шлях УНР.
Що із цим робити нам, українцям? — Те саме, що й завжди: працювати всією нацією на оборону нашої країни, бо це наразі основне, чому намагається завадити ворог із РФ.
А вибори будуть, коли «зелені» свою діжу лайна зжеруть до кінця, коли їхній рейтинг валятиметься на землі, так і буде. І набагато швидше, ніж здається, от подивитеся.
