«Deep State» і міфи

Впливати й дещо покращувати — можливо. Знищити — катастрофічно, а використовувати на благо — безальтернативно.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Давно хотілося поговорити про те, чому відбуваються (або не відбуваються) зміни, як відбуваються справжні реформи, як еволюціонують суспільства і держави. Почати з теми, довкола якої так багато міфів і легенд, видається цілком доречним.
І ті, хто ставиться до цього явища нейтрально або позитивно, і ті, хто вважає його причиною всіх бід людства, зазвичай мають на увазі «непублічні механізми політики та управління суспільством та державою». Так-то воно так, але не зовсім...
До непублічної сфери можна віднести кулуарні зв'язки, управлінські, бюрократичні чи корпоративні практики, які впливають на державу і суспільство, але не лежать на поверхні. Це може бути просто буденна робота бюрократії, яка непомітна широкому загалу.
Уявлення конспірологів або противників «deep state» полягає у тому, що є певна «таємна організація», яка сидить «нагорі» та керує суспільством винятково у власних корисливих інтересах. Звісно ж, — це міф і так не працює.
Насправді ж управління економікою, фінансами, суспільством та державою — це складний процес, здебільшого бюрократичного і політичного характеру. У будь-якій великій структурі рано чи пізно виникає розписана, структурована бюрократія.
Бюрократія не завжди ефективна і майже ніколи не буває динамічною, бо її завдання полягає в іншому — забезпечувати стабільність і керованість. Чим складніше суспільство, тим складніше влаштована бюрократія і тим більше там різноманітних гравців.
Груп впливу, професійних експертів та чиновників, які вибудовують сталі традиції та культури поведінки в певних інститутах. І все це разом (формальна бюрократія, бізнес-інтереси, неформальні правила, традиції, галузеві та регіональні еліти) й формує складну систему влади.
Ми маємо справу з безліччю взаємопов'язаних процесів, що часто суперечать одне одному і не мають єдиного центру прийняття рішень. Немає ніякої єдиної «таємної влади», проте є безліч відносно самостійних, формальних та неформальних структур.
Конспірологи ж, прагнучи простих пояснень, «призначають» так звану «глибинну державу» (вона ж «deep state») уявним усемогутнім координатором, який заважає «простим людям» чи «істинним реформаторам» втілювати свої геніальні ідеї. Так, трампісти й інші конспірологи — популісти вперто ігнорують складність світу, бо вона їм не зрозуміла і некомфортна.
Існування такої складної «багатошарової» системи забезпечує найважливішу річ: безперервність влади й управління державою. Керованість продовжується навіть тоді, коли відбувається серйозний зовнішній чи внутрішній стрес системи (наприклад, в Україні у 2014 та 2022 роках).
Також «глибинна держава» діє як запобіжник. З одного боку, може гальмувати реформи, але з іншого — рятує від необачних і небезпечних «стрибків» в інший бік.
Навпаки ж, якщо вся система надмірно централізується і вся влада замкнена на «вертикалі» (як у путіна на московії), це робить структуру дуже крихкою. Варто зникнути центру (внаслідок поразки, перевороту чи смерті правителя) — і вся конструкція може розлетітися, бо немає відпрацьованих горизонтальних зв'язків та стійких неформальних інституцій.
Спроби «ламати бюрократію» чи «знищувати глибинну державу» зазвичай призводять до дестабілізації. Водночас ігнорувати гальмівний ефект старих інституцій також нерозумно.
Відтак, єдиний спосіб — усвідомлювати, що будь-які зміни потребують згуртування зацікавлених сторін. Саме так можна реалізовувати реформи:
- Створити коло бенефіціарів — тих, кому реформа вигідна й хто захищатиме її.
- Пояснити суспільству сенс змін — щоб був суспільний тиск «знизу».
- Знайти компроміс з тими, хто виступає проти або остерігається змін, — в умовах демократії це майже завжди необхідно.
- Закріпити результат — у формі законів, ринкових механізмів, неформальних правил, аби нова система стала вигідною й усталеною.
Це нескінченно далеко від «простих рішень», але прості рішення можуть хіба в пекло завести і нині США нам (тобто світові) це дуже добре ілюструють. Дякую за увагу!