Деградація США: колишній наддержаві доведеться стримати свої амбіції
Америці доведеться стримати власні глобальні забаганки, оскільки їхні ресурси та можливості виснажуються. Новітня вісь зла цьому допоможе.
Політично розділений навпіл Вашинґтон уперто розширює список серйозних противників. Чиновникам і депутатам США все частіше доводиться блефувати, наслідуючи росіян, що є ознакою гравця, який змирився зі своїм програшем, сповістило видання The National Review.
Вторгнення в Ірак 2003 року спровокувала хвилю хаосу, а не розвиток демократії; втручання у Лівії 2011-2018 років переконало інші держави у тому, що Вашинґтону у жодному разі не можна віддавати зброю масового знищення в обмін на мир. Окрім того, міграційна криза, викликана втручанням США у події «Арабської весни» (2011-2013), підірвало безпекову політику Європи.
Усталений наратив про лідерство США та їхню історичну роль (що взагалі типово для держав імперського ладу — РФ, КНР, Індія, Іран), за яким ховається експансія та втручання у справи інших країн по всьому світу, стикається із суворою реальністю. Вашинґтону доведеться стримати свої амбіції, оскільки у них просто не вистачить ресурсів для виконання всіх зобов'язань; російсько-українська війна це чітко оприявнила.
Військові витрати та інвестиції можна порівняти із грою у покер, коли карти видно всім. Решта учасників «гри» бачать, скільки у США солдатів, кораблів, літаків, скільки боєприпасів вони можуть виробляти щомісяця і яка частина бюджету призначена для ведення війни (певно тому Україна недоотримує обіцяної Америкою допомоги).
Оцінюючи ВВП, вони розуміють, що зараз Вашинґтон витрачає на свою армію менше, ніж у роки Холодної війни (1946-1991), хоча обсяги зобов'язань США значно зросли у порівнянні з тим часом. Раніше американські урядовці мали одну мету — готовність до одночасного ведення двох великих воєн, але вони давно відмовилися від цієї стратегії, хоча продовжують розширювати перелік противників.
Тепер замість одного такого противника — Кремля (якого Білий дім прагне вмиротворити нашим коштом) — у США їх два з половиною, адже додалися Пекін, Пхеньян і Тегеран. Можливості Америки деградують, і у відповідь вона все частіше і більше блефує, міркуючи, що кривава «гра» зійде з рук.
Військові та дипломатичні особи США знаходяться між двома вогнями: уряд дає обіцянки, знаючи, що вони нездійсненні. Російська війна проти України показала, що будь-який конфлікт, який не доходить до застосування ядерної зброї, вимагає значної кількості ресурсів (перш за все людських), яких в Америці, росії та навіть Китаї дедалі меншає.
Накопичений борг та величезні зобов'язання щодо забезпечення потреб покоління бебі-бумерів уже змушують конгрес заморожувати військові витрати. Хоча уряд і політики із берегів Потомаку обіцяють усьому світові активніше протистояти загрозам, таке навантаження лише зростатиме.
Цілком очевидно, що Америка у цей час усе більше старітиме, діятиме менш рішуче, більше боятиметься ризиків і виявлятиме менше готовності жертвувати молодим поколінням, яке теж зменшується в чисельності. У такій ситуації стриманість у зовнішній політиці виглядає дедалі менше, як розсудливість мудреця і дедалі більше, як ціна, котру платить людина похилого віку, хто витрачає кошти майбутніх поколінь, здебільшого ненароджених.
Одночасно медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує своїм читачам про те, що західні партнери України допомагають РФ перемогти у війні. Європейські та американські політики, урядовці й преса грають на руку Кремля.
