День пам'яті о. Івана Кипріяна, який помер разом з дітьми-в’язнями радянського табору
Дізнавшись, що дітей ведуть на страту, виготовив з цукру ангеляток і пробрався до них в клітку, щоб підтримати.
27 жовтня 1856 року народився Іван Кипріян — священник УГКЦ, капелан УСС, УГА. Загинув він у радянському засланні у Сибіру у 1924 році.
Про це нагадує Ukrainian People Magazine на сторінці у ФБ.
Маловідомий широкому загалу простий священник з Немирова Іван Кипріян мало чим відрізнявся від отців УГКЦ свого часу – початку 20 століття.
Освічений, шляхетний він служив Богу та своєму народу.
Помер мученицькою смертю разом з дітьми-в’язнями радянського табору.
Дізнавшись, що дітей ведуть не на медичний огляд, а на страту, виготовив з цукру ангеляток і пробрався до тих дітей в клітку, щоб підтримати їх.
Страту відклали через заметіль і морози.
Родина отримала звістку про смерть Івана Кипріяна наприкінці 1920-х.
У літературі фігурує помилковий рік його смерті — 1934.
Він походить із книги «Полеві духівники Української галицької армії» і насправді стосується долі його племінника Володимира Кипріяна, офіцера УГА, який у 1920—1921 роках також перебував у концтаборі у Ліберці, помер 1934 року у Львові.
А отець Іван відомий тим, що у 1916 р. вступив до рядів УСС.
Під час постання ЗУНР о. Іван Кипріян разом зі старши́ною Василем Каліцінським перебрали у Немирові владу від австрійців.
Зголосився бути капеланом (польовим духівником) в УГА, з нею пройшов всю кампанію в Галичині і за Збручем.
У грудні 1919 р. під час великої епідемії тифу опікувався хворими, сповідав їх, хоронив.
Іван Кипріян залишив після себе музичні твори і праці з теорії музики.
У відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України знайшли листи отця Івана Кипріяна, в яких він пише про великий вплив пісні на людину, особливо у церковних Богослужіннях.
А, зокрема, у 1880 році Іван Кипріян видав за свій кошт підручник «Основи музики» на 250 сторінок, чого не зміг зробити жоден із тодішніх галицьких композиторів.
