ДЕРЖАВА, ЯКУ ВКРАЛИ

За чотири роки великої війни Україна отримала ресурс, якого вистачило б на побудову другої Польщі або Південної Кореї.

Понад 180 мільярдів доларів допомоги, тисячі тонн обладнання, ешелони гуманітарки. Але замість енергетичної децентралізації ми маємо генератори на дачах чиновників, замість бетонних фортифікацій — фіктивні фірми-«прокладки», а замість прозорого забезпечення фронту — «волонтерські» схеми, що ведуть у високі кабінети.
Моє аналітичне дослідження — про те, куди зникли мільярди і чому, маючи все, ми продовжуємо просити про все.

Зниклий бюджет відновлення: де наші 180 мільярдів?

Коли історики майбутнього вивчатимуть українську війну, вони спіткнуться об один незручний парадокс. З одного боку — героїчний опір нації. З іншого — безпрецедентний фінансовий дощ, який пролився на країну, але так і не зміг загасити пожежу дефіциту.
За даними Кільського інституту світової економіки та внутрішніх звітів донорів, сукупний обсяг допомоги Україні (військової, фінансової та гуманітарної) за період 2022–2025 років перевищив 180 мільярдів доларів.

Щоб ви розуміли масштаб: це майже річний ВВП України довоєнного зразка. Це гроші, за які можна було б не просто відновити, а наново побудувати енергосистему, створити замкнений цикл виробництва боєприпасів і перетворити кордон на неприступну фортецю. Але реальність 2026 року — це графіки відключень, дірява оборона на півночі та безкінечні збори у соцмережах на те, що мало б лежати на складах.

Депутати та урядовці люблять повторювати мантру про те, що «партнери дають мало». Але правда в тому, що значна частина того, що дають, розчиняється в «бермудському трикутнику» між митницею, складами та фіктивними фірмами. За словами заступника міністра оборони, в певний момент лише 10% від необхідного доходило до адресата. І хоча ця фраза стосувалася зброї, вона ідеально описує ККД усієї державної машини: 10% — на справу, 90% — на «усушку», «утруску» та корупційну ренту.

Енергетика: генератори для еліти та схема «Мідас»

Найцинічніше мародерство розгорнулося там, де люди найбільш вразливі — у теплі та світлі. Енергетика перетворилася на закритий клуб для збагачення, вхідний квиток у який коштує 10–15% відкату.

Операція «Мідас»: як доїли атомну енергетику

У листопаді 2025 року НАБУ та САП нарешті наважилися назвати речі своїми іменами, запустивши операцію «Мідас». Слідство викрило злочинну організацію, яка фактично приватизувала державні закупівлі в енергетиці. Схема була примітивною до геніальності: підрядники НАЕК «Енергоатом» мали платити 10–15% «відкату» за те, щоб просто отримати оплату за вже виконані контракти.

Ключовою фігурою в цій схемі називають Тимура Міндіча — бізнес-партнера Володимира Зеленського та співвласника студії «Квартал 95». Той факт, що Міндіч встиг залишити країну за лічені години до обшуків, свідчить про повну інтеграцію корупційної вертикалі з правоохоронною системою. Поки українців закликали економити кожну кіловат-годину, наближені до Офісу Президента люди вимивали сотні мільйонів з рахунків стратегічних підприємств.

Одеський «генераторний» слід

Гуманітарна допомога, яку передавали Японія та Європа, часто не доходила до лікарень і пунктів незламності. В Одесі вибухнув скандал, який став символом цього явища: потужні генератори, передані міжнародними партнерами, знайшли не в реанімаціях, а в ресторані Vinobroteria та на автомийках, пов’язаних з оточенням мера Геннадія Труханова.

Поки одесити сиділи без світла по 18 годин, елітні заклади працювали на «гуманітарних» кіловатах. Збитки лише за одним епізодом оцінили у 7 мільйонів гривень. Це не просто крадіжка — це пряме мародерство під час війни.

Когенерація, якої немає

Ще один приклад — когенераційні установки (міні-ТЕЦ), які масово передавали USAID та інші донори. Вони мали стати основою енергонезалежності міст. Але реальність інша:

• Обухів: дві установки від USAID стоять без діла майже рік через відсутність проєктної документації та бюрократію.

• Полтава: шість установок змонтовані, але не запущені вчасно.

• Київ: закуплені містом установки застрягли на етапі «підключення», хоча гроші сплачені.

Саботаж запуску цього обладнання вигідний тим, хто заробляє на ремонтах старих мереж і закупівлі палива за завищеними цінами.

Сонячні станції-привиди

Апофеозом цинізму стала справа про «зелений тариф» на окупованих територіях. Держава продовжувала платити сотні мільйонів гривень сонячним станціям, які перебували в окупації в Запорізькій області й, імовірно, не постачали енергію в українську мережу. Серед фігурантів — ексзаступник голови Офісу Президента Ростислав Шурма. Гроші йшли з бюджету воюючої країни фактично в нікуди, осідаючи на рахунках компаній, близьких до влади.

Гуманітарний конвеєр: вагони в нікуди і система «Шлях»

Запорізький бермудський трикутник

У перші місяці війни Запоріжжя прийняло сотні вагонів гуманітарки (389 залізничних вагонів, 220 фур). Куди вони поділися? Слідство НАБУ підозрювало топчиновників ОВА — Олександра Старуха та Злату Некрасову — у створенні схеми, за якої допомога не доходила до людей, а опинялася на полицях супермаркетів («АТБ», «Сільпо»). Попри гучні обшуки та знайдену «чорну касу», справа заглухла.

Львівські аптечки-привиди

Журналісти NGL.media виявили зникнення 10 тисяч тактичних аптечок IFAK вартістю 33,6 млн грн, які прибули зі США для ЗСУ через Львівську ОВА. В адміністрації просто «не помітили» зникнення цілого контейнера.

Висновок: держава, яку вкрали

У 2026 році ми стоїмо перед гіркою правдою. Україна отримала історичний шанс — ресурс, якого вистачило б на побудову «Східноєвропейського тигра». Але цей ресурс був «освоєний» старою кланово-олігархічною системою, яка лише змінила обличчя на більш патріотичні.

Поки хлопці в окопах чекають на дрон, хтось у Києві замовляє шампанське в ресторані, який світиться від «гуманітарного» генератора.

Бо неможливо наповнити діряве відро, скільки б мільярдів туди не лили партнери.

Як збереш усі ці дані докупи — так паскудно стає на душі: невже, окрім простого народу, нікому не потрібна процвітаюча українська держава?..

Джерело

«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»