Диктатури під гільйотиною
Нелюдські сучасні диктатури трясе зсередини. РФ, Іран, КНР – три великі азійські держави опинилися на роздоріжжі.
Попри суттєві відмінності у масштабах території, кількості населення, політичних культурах та історії, народи зазначених країн поєднує пекельна втома від багаторічного безправ'я. У кожному окремому випадку людське терпіння закінчується, тому спостерігаються пожвавлення протестних рухів, які переслідують поки що мінімальне завдання: нагадати закостенілим режимам про існування народної волі.
Ця держава увійшла у фазу гострої делегітимізації правителів із середовища мулл, що спираються на апарат насильства, і називається Корпус вартових ісламської революції (або коротко КВІР). З одного боку, 83-річний Вищий керівник – Рахбар – аятола Алі Хаменеї дуже хворий, тож майже щотижня з'являються чутки про його смерть, які викликають занепокоєння мас.
Тим більше, що сам етнічний азербайджанець із Табріза аятола Хаменеї планує передати свою посаду синові Моджтабі; хоча подібна процедура і не передбачена чинним законодавством Ірану. Після цього "акту спадкоємства" влади виникне ціла династія, а отже, термін "ісламська республіка" буде зганьблений його ж творцями, – який символізм, чи не так?!
З іншого боку, рядових іранців гнітить і обурює діяльність жирних котів із-поміж службовців КВІРу. Особливо сильно ця каста дратує молодь, для якої напозір свідомі шиїтські фундаменталісти – зразок корупції, темряви, обскурантизму та пристосуванства.
До всього, 14 вересня виродки з шаріатської поліції моралі до смерті палицями побили 22-річну дівчину Махсу Аміні; виявилося, що вона просто не хотіла носити хіджаб. Після такого знущання пересічні іранці повстали – тисячі людей вийшли на вулиці Тегерана та інших міст у половині провінцій-останах країни з наступними радикальними вимогами: повалення тиранічного режиму; демократизація; скасування норм про обов'язкове носіння хіджабів; припинення терору проти жінок.
Натовпи демонстрантів оголосили режим рахбара аятоли Хаменеї недійсним, вигукуючи гасла: «Смерть диктатору!», трощачи символи режиму, у тому числі статуї ненависного генерала Касема Сулеймані, а жінки привселюдно спалюють хіджаби. У відповідь КВІР та інші силовики просто розстрілюють людей; уже відомо про сотні вбитих та тисяч поранених, але навіть це не зупиняє протестувальників.
Однак цілком очевидно, що гнів людський у вигляді всенародного бунту тільки поширюватиметься іранським тереном і надалі. Чи довше і жорсткіше режим аятол утискатиме власний народ, тим активнішим буде протест, а його учасники ставатимуть злішими й радикальнішими у своїх діях.
Останніми днями лунають чутки, що Сі Цзіньпін понад тиждень не з'являється на публіці. Все б нічого, але до доленосного XX з'їзду Комуністичної партії Китаю залишилося 3 тижні, де якраз порушуючи всі політичні традиції чинний лідер повинен "коронуватися".
Подібний сценарій, особливо на тлі розправ із партійною опозицією, перегинами у боротьбі з COVID-19, а також запровадження суперечливого соціального рейтингу, робить "червоного дракона" Сі непопулярним діячем. За окремими відомостями, у нього намітилися ще й проблеми з генералітетом, який почувається зганьбленим після візиту Ненсі Пелосі до Тайваню.
Партійному лідеру прямо натякнули: Пекін програв Вашинґтону гру м'язами, імідж китайської армії сильно підмочений. Не в останню чергу проблема обумовлена страхом верхівки перед військовим переворотом, якого, звісно, не буде через сталість комуністичної системи КНР.
І ось в інформаційному просторі з'явилися вкиди, мовляв, поки Сі Цзіньпін перебував у Самарканді, його скинув... старигань Ху Цзіньтао! У столицю нібито стягнуто багато військ, скасовано сотні авіарейсів, залізниця скасовує потяги; так, це тривожні, але досі не підтверджені дані.
Днями плішивий неадекват і за сумісництво кремлівський бункерний щур вирішив блискавичним темпом політику могилізувати своїх покірних холопів. Таке почуття, що Владімір Путін має підпільне виробництво пластикових пакетів і вирішив зірвати куш шляхом мільйонного замовлення.
Поки що на окупованих територіях України проводять незаконні "референдуми" з голосуванням на колінах під дулом автоматів, РФ накриває хвилями обурення, але аж ніяк не всенародного гніву. Хтось голосує ногами, хтось палить військкомати, а хтось виходить на мітинги, воюючи з "космонавтами" Віктора Золотова.
При цьому навіть миряни готові розірвати на ганчірку ґебіста у рясі Кірілла Гундяєва, який закликає подихати за дебільний режим. Насміхаючися, цей покидьок обіцяє "православним" вічне життя: «Христос воскрес, воскреснете і ви!».
Ось, голова Російського "православного" цирку вже заготовив влучне гасло для виборів у 2024 році. Якщо, звісно, пігмея, який нищить ресурсну федерацію московії, раніше не повісять, як Беніто Муссоліні, чи не розстріляють, Як Ніколае Чаушеску на Червоній площі з табличкою на шиї: «А що ж сталося?», – проте вже ніхто не зарадить загнаному у бункерний кут Кремля щуру.
