Дипломатичні хитрощі не змінюють ситуацію на фронті

Досягнуте кров'ю і потом наших захисників на фронтах невдовзі буде закріплено у дипломатичні протоколи. Проте до миру ще надто далеко.

Поява переговорного майданчика у Джидді у Саудівській Арабії це річ яка, насправді, може сигналізувати нам про наближення в тій чи іншій мірі фінальної стадії війни. Стадії можуть тривати роками, якщо що.

Перший важливий патерн – "перемовини неможливі" помалу буде розмиватися з опорою на подальші події на фронті. Прогнозувати суттєве зростання спроможностей будь-якої з сторін війни не доводиться.

Якими б не були зміни до яких можуть зараз вдаватися Київ або Москва – ефект буде лиш тактичним. Час вимиває сили та засоби обох сторін, і це чимдалі тим важче обидвом сторонам приховувати, тож думати, що когось рятують більші запаси, теж не доводиться.

Друга важлива нота – збройна конфронтація між РФ і Україною ніяк не посилює КНР і США відповідно. Можна було би собі натягнувши шапку із фольги вигадати щось у стилі: «КНР вимотує Захід руками РФ, видавлюючи озброєння в Україну замість підготовки до Третьої світової війни», але пахне надто погано.

У реалі КНР і США рухаються на треку постійного зменшення довіри одне до одного – ціла низка "ескалюючих" новин регулярно проходить повз наші вуха. Однак радіорозвідка КНР, що працюватиме тепер на Кубі, і всілякі різні політичні вбивства просто час від часу про це сигналізують.

Чим важлива Саудівська Аравія: вона одночасно має роль і союзника США, і з недавнього часу унікально потеплішала у відносинах з КНР. Тобто, вона рівновіддалена від США і КНР, але не РФ і України.

Третє і, певно, дуже важливе – ніякі дипломатичні хитрощі не змінюють ситуацію на лінії фронту, радше навпаки. Досягнуте на фронтах потім закріплюється у протоколи.

Але є одне але: РФ і Україна мають вкрай обмежені ресурси для ведення війни; і мова звісно ж, не про економіку, а про продукти ВПК. Перемовини ніколи не зупиняють війни, радше навпаки...