Доктор наук і нащадок кубанських козаків Дмитро Білий: Україна має йти на Кубані у наступ

Російську імперію можна здолати тільки так.

В серпні 1792 року почалося заселення українськими козаками Кубані, і невдовзі минає 229 років з того дня, коли козацький полковник Сава Білий на чолі першого загону дістався земель, ще тоді незаселеної Кубані, яка для козаків є Батьківщиною.

Про українську Кубань ми записали інтерв'ю із доктором історичних наук, професором Дмитром Білим. 

Білий народився в Макіївці Донецької області, але його родове коріння зі станиці Новодерев'янковська, що на Кубані. Саме там нащадок козаків, що в малому віці повернувся з русифікованого Донбасу на рідні землі, вивчив рідну - українську мову.

Сьогодні він нагадує, що 70 відсотків жителів його станиці були винищені комуністами під час Голодомору 32-33 років.

Також пан Дмитро мало не на пальцях, чи то за допомогою простого силогізму, пояснив нам, чому на Кубані не може бути ніяких окрім проукраїнських настроїв. 

І що треба зробити українцям, щоб заселена українцями Кубань повернулася до складу української держави. 

Врешті вже понад 200 років нащадки козаків на це чекають.

Вважається, що запорізькі козаки почали колонізувати Кубань 16 серпня 1792, як раз минає чергова річниця з початку тих подій. 
Пройшло багато років, скажіть скільки на Кубані зараз українців?

Найперше слід сказати, що термін колонізація некоректний, бо українці нікого з Кубані не витісняли. Це була колосальна територія на якій було розміщено лише батальйон єгерів. А запорізькі козаки були переконані, що Кубань, там де річка Єя (найдовша річка Кубансько-Приазовської низовини) – це невіддільна частина території війська Запорізького.

І до козаків там нікого раніше не було. Вони почали прибувати не 16 серпня, а 25 серпня 1792-го року до півострова Тамань причалив десант із козацької веслової флотилії – п'ять десятків суден із понад трьома тисячами людей. ­Обминувши Крим, вони прибули до берегів Кубані.

«Переселення запорозьких козаків на Кубань». Художник Геннадій Квашура

До слова, з того часу як цей шлюз на Кубань відкрився, він не припинявся аж до початку 20 сторіччя.

І за переписом 1926 року на Північному Кавказі проживало 3 млн 107 тисяч українців. На Північному Кавказі було 37 територіально-адміністративних одиниць і більшість в них складали українці.

Були тенденції серед Кубанців проукраїнські?…

Так говорити, це те ж саме, що твердити: серед західних українців були проукраїнські тенденції… І Це те саме ж, що твердити: серед українців, були проукраїнські тенденції. Це все дуже очевидно.

Тож скажіть, були і конкретні випадки політичної співпраці України з козаками Кубані, зокрема, відомо, гетьман Скоропадський тісно співпрацював з кубанцями в 1918 році?

Це ще задовго до Скоропадського далеко до того… От уявіть собі: зараз москалі захопили Донбас і Луганщину і тепер говорять, що то їх території. А українці б повторюють часто, що то їх територія. Раніше Кубань, Воронеж, Далекий Схід – Зелений Клин, а ще Сірий Клин так само захопили. 

Тож Кубань це все наша земля по праву?…

Така ж само Україна як і Вороніжчина, частина нинішньої Курщини, Стародубщини. Це все наші землі.

А все ж можете розповісти про випадки співпраці української влади або повстанських формувань з козаками Кубані у різні часи?

А що тут можна розповідати. Можна починати ще задовго до УНР і Центральної Ради. Згадайте Просвіту, хто туди входив, її головних керівників, знову ж таки часи Скоропадського. В його часи створювали підрозділи Вільного козацтва на Кубані. Скоропадський підписав таємний договір із Рябоволом, коли той був у Києві, у липні 1918 року, про приєднання Кубані.

16 лютого 1918 року Законодавча рада Кубані оголосила про створення Самостійної Кубанської Народної Республіки.

Ще в контексті слід згадати союзи, які укладалися в ті ж часи. Зокрема денікінська контррозвідка писала про домовленість Петлюри з денікінцями наприкінці 1918 року, що якщо у Петлюри в Україні не вдасться, то вони його переправлять на Кубань.

Безліч таких прикладів було. Мартос – генеральний секретар Центральної ради – має кубанське коріння.

Андрій Чорнота – учасник боротьби в Холодному Яру на Черкащині, – кубанець якого розписав Горліс Горський.

Сам Горліс Горський до того був у Дикій дивізії, яка складалася не тільки з черкесів і лезгинів,  але і з кубанців – Чорноморських козаків.

Відомо, що Тарас Шевченко після заслання мріяв приїхати до Григорія Яковича Кухаренка на Кубань. Той йому писав листи: приїжджай до нас на нашу Чорноморську Січ.

Врешті Україна то будувалася на козаках, на козацтві. А куди поділися козаки з України у своїй більшості, осіли на Кубані, там наше Запоріжжя – Чорноморська Січ.

А до речі у вас є козацьке коріння?

Є звісно. Козаки всі були, кубанці. Я на Кубані малий ще був там мову українську вивчив. 

Я і народився у Макіївці, але більшість подальшого свідомого життя прожив на Кубані. Жив в станиці Новодерев'янковська. На відміну від Макіївки там вивчали українську мову, наша була балачка і хата була у нас шевченківська.

Це все українське було. 

Не гутарити, а балакати, по цьому теж вирізняли на Кубані українців і від "чужорідного насєлєнія"?

Ні, москалі вони не гутарили, гутарять донські козаки і це абсолютно нормальне явище. А москалі гавкали взагалі то.

Ми, каже, за 5 кілометрів ходимо у плавні, щоб очерет нарубати, піч розтопити. А вони паркан взяли та порубали. 

Але і по цей час, говорять  українця від москаля можна відрізнити, тим, що українці паркан ставлять у приватних будинках на території сучасної Росії, а вони - ні.

У нас тин…

Ви зауважили, що українську вивчили саме на Кубані. То можна твердити, що Кубань була тоді україномовна?.

Там як: Ти козак, то маєш своєю мовою розмовляти.

І школи...  Мої тітка і дядько, словом всі старші родичі закінчували українські школи. Але потім заборонили й у 80-их роках минулого сторіччя висіли такі оголошення: Діалєктамі запрєщєно разгаварівать.

Але вийдуть всі на перерву у школі українською починають розмовляти – і вчителі, і діти.
Було навіть таке серед учнів, хто не українською говорить, того б'ють. Бо не наш, ба кацап, москаль.

А які зараз настрої на Кубані?

...По-перше, для мене вже 13 років в'їзд на Кубань заборонено, що я про це можу точно сказати... Я до своїх не можу приїхати.

Там диктатура така ж як була в 30-их.

Тоді в 33-му році розстрілювали за Кобзар Шевченка… а ви петлюрівці, націоналісти.

То я тільки одного того студента бачив вже старого, немічного. Вони, москалі, вони вміють взяти владу і встановити її. Ризикуючи життям люди Кобзарі ховали, бандури. 

Нас силою захопили москалі, а ми починаємо так по хуторянські казати: вони ж влада, най ці землі будуть не наші і так далі.

Так не повинно бути.

Нам треба говорити, що це українські землі.

Це Така ж Україна... Ми скільки крові пролили за Україну. За ту ж бандуру розстрілювали у нас тут, у Ближній балці.

В 33 році вийшла постанова Сталіна де було написано: на самом дєлє на Кубанє живут нє украінци, а рускіє… отак вони це все робили.

Зараз що там відбувається? Є звісно там українці, ніде не поділися, але там страшна диктатура.

Людина може пропасти просто серед білого дня, чи нехай вночі…

Так. Пропасти, чи померти. Взяти просто і померти раптово. І хто там буде з цим розбиратися. Ми просто не уявляємо наскільки вони зараз в Росії придушують будь-які національні рухи.

Вони навіть спромагаються і в Україні зараз придушувати національне, а там тим більше.

А як ви думаєте, чи є перспективи повернення Кубані до складу України?

В 1992 році на відзначення 200-річчя того дня, коли Сава Білий очолив перший загін козаків, які прийшли на Кубань, я приїхав з бандурою своєю, у шароварах, я сам їх пошив, вишиванка на мені… І менти місцеві говорять до мене: О, Слава Україні! - Кажу, а що таке? - Вони: Так Незалежність же, 24 серпня!

А наші хлопці тоді ще й кінний рейд робили з прапорами українськими, і ось у станиці бабця виходить і говорить: нарешті наші приїхали. Скільки чекали (сміється-РЕД).
Звісно зараз там все це стихло, але ж це українська територія.

ДО слова, Був ще такий полковник Стемпковський, який перед тим як Наполеон збирався йти на Москву в 1812 році, написав йому листа, в якому нагадав, що є українці. А за чим тоді вирізняли, що є нація? По тому, що вона має свої органи упорядкування.

І він написав є українці, є Чорноморське козацтво на Кубані. І у них там є своє самоуправління. І вони живуть за своїми власними законами. Україну, насправді, представляли тоді чорноморські козаки – запорожці, яких перегнали туди.

На можливість підняти антиімперське повстання серед чорноморців розраховували польські революціонери, об’єднані навколо організації “Готель Лямбер”, яку очолював граф Адам Чарторийський (1770–1861).

У 1848 р. у сам розпал “Весни народів” граф Чорторийський посилав з Франції своїх емісарів з метою підняти повстання. Звертаючись до кубанців вони говорили: ви кубанці, ви козаки, ви запорожці... І плани розпочати повстання на Кубані тоді мали всі шанси здійснитися…

Ви на початку нашої розмови сказали про військо без держави і навпаки…

Так в Києві була держава без війська, а на Кубані – військо без держави.

І, дійсно, серед українських діячів 1918-20-років наймудріший, то був Скоропадський. Бо він розумів, що без Кубані Україна не втримається, бо там лише збереглася структура козацька.

Бо тут в Україні селянам більшовики пообіцяли землі, і селяни покинули все, а на Кубані структура була. Кожна станиця, кожен хутір – це хлопці були – козаки. Які з дитинства привчалися на конях їздити, стріляти, шашками рубати.

Більшовицька агітація на них не діяла абсолютно.Натомість було: “сядемо на коні і погонимо”!

Весь білий рух звідки взявся? З Кубані. 100 тисяч кубанців, це наші запоріжці були. І весь прокол УНР  і Центральної Ради був в тому, що вони не спиралися на Кубань.

Лише Скоропадський це все розумів, що без Кубані Україна нічого не зможе зробити. Він то був генерал з Генштабу.

Тим більше. Що таке громадянська війна. Це кавалерія. Фронтів не було як в 1 світову війну. Був відкритий простір. Іноді сотня хлопців на конях могли зробити більше ніж 10 дивізій.

Пішли в обхід завоювали якийсь населений пункт і так далі. Тим більше, що і перші антибільшовицькі повстання вони відбулися в українській Кубані – це Єйське повстання. І мій прадід там командував... Там повстали козаки їх очолив Василь Білий, погнали на Єйськ, місто взяти, про це можна довго розповідати...

А чи є достовірною інформація, що УПА діяла на Кубані?

Я не впевнений, що можна про це все ствердно говорити. Більше я б говорив про окремі похідні групи УПА і ОУН, які приходили на Кубань і через деякий час йшли назад...

Те що Василевський описав про діяльність УПА на правобережжі Кубані виглядає не зовсім коректно. Бо там степ і яка може бути партизанка в часи авіації? Вони перебиралися вгору і об'єднувалися з черкесами… їх винищували, але деякі окремі відділи протримали до кінця 40-их років.

 Нардеп Гончаренко закликав кубанців згадати про свою незалежність

...Але козацька кров і нині бурлить, і вимагає виходу

Поетично так сказано… Зможемо створити Українську державу справжню, то тоді вони до нас потягнуться. А так що ми можемо їм запропонувати? Вся проблема нині в Україні.

Бачите перспективу розвалу Російської імперії?

Скоріше за все вона розвалиться, тут питань немає. Не тепер, то в четвер… Але, знову ж таки, кажу, де буде той магніт тяжіння?

От ми зможемо все створити? Мій улюблений діяч 20-сторіччя - це Кемаль Ататюрк. Він казав: перемога – це наступ. Кругова оборона – це неодмінно поразка.

Москалі нас скільки років беруть пропагандою, а ми маємо їм відповідати. Сьогодні кубанці, запорожці, донські козаки, чим не підстава для опертя України?

Треба до них говорити: ви козаки, ви окрема нація, ви не москалі. Але 30 років Незалежності цього ніхто не робить, а москалі продовжують вкладати в пропаганду колосальні кошти.

Росія буде розпадатися і ми маємо бути центром притягання. Бандера і Ребет не були ж дурні, коли створювали Антибільшовицький блок народів. І там були прокламації до поневолених народів  – козаків, азербайджанців, черкесів...

Також були звернення і до росіян.

Інтрев'ю підготував Віктор Орел