Допомога Україні. Тон союзників змінився на більш вимогливий
Покажіть, що Україна – демократія. Де шануються права, долається корупція і розвиваються інститути.
Останніми днями німецькі ЗМІ наввипередки малюють картини довгої війни.
Крім Die Welt, про що говорили, відзначився і Bild.
Пише, що росіяни можуть воювати ще років 2-3, мобілізувати три мільйони солдат – хоча з їхньою підготовкою і оснащенням «будуть проблеми».
Тим часом економічні оглядачі дедалі частіше прогнозують, що у московії наступного року почнуться системні економічні проблеми, повʼязані з кумулятивним впливом санкцій, зростаючим попитом на імпорт через необхідність фінансувати війну, і падаючими надходженнями від основних статей експорту.
Такі оцінки показують, що питання підтримки України «скільки необхідно» для Перемоги залежить від критичного питання: чи буде ця підтримка надана у критично важливий час. Коли росія хитатиметься дедалі більше – але і західні суспільства «втомляться».
Відповідь залежить від дуже ірраціонального фактору. Але його досягнення потребує абсолютно раціональних дій.
В уяві західних обивателів, візуалізованій медіа, український їжак/дикобраз/єнотик/росомаха (залежно від культурних особливостей і фольклору країни, яка це уявляла) давав прочухана нахабному, але тупому російському ведмедю.
У цей образ вкладався і неголений «прикид» української влади, і безшабашність та різкість поводження.
Цей образ працював. На жаль, власне працював. У минулому. Зараз різкість і безцеремонність уже не працюють.
Учасники переговорів різних рівнів відзначають, що тон союзників змінився. Став більш вимогливим. Теза «будьте вдячними» мандрує з Вашингтона до Варшави через Лондон і навпаки. Сусіди-брати ухвалюють рішення про обмеження торгівлі збіжжям, а союзники знаходять нові і нові умови для допомоги і постачання зброї.
Дедалі голосніше звучить тема «не забувайте про стіл переговорів».
Звісно, за стіл не збирається путін. Однак нам від того не легше. Нам треба _нову хвилю захвату_ – коли попередня згасає.
Звідки взяти? Союзники не просто підказують. Кажуть прямо.
Покажіть, що ви – Наші!
На сантименти шановній публіці байдуже.
Покажіть, що Україна – демократія. Де шануються права, долається корупція і розвиваються інститути.
Тоді для Заходу це буде боротьба за своїх. Це дасть легітимність допомозі.
Нераціонально? Так громадська думка по суті ірраціональна. Зате результат досягається цілком раціонально.
Якщо українську владу результат цікавить.
