Дорога в один кінець
Долі зниклих безвісти морпіхів у Кринках. Як їх шукають?
«Понад 60 ударів було завдано з повітря, з дронів, з мінометів, з усього поки він плив в один бік»
«Людям було навіть не так страшно перебувати в цьому селі, воювати там, як плисти туди і відпливати назад»
«Було пряме попадання в човен, там всі і залишилися».
В таких умовах проходила військова операція Сил оборони у селі Кринки на лівому березі Дніпра Херсонщини, де тривалий час українські військові утримували плацдарм. Влітку стало відомо про сотні військовослужбовців, які зникли безвісти під час цієї операції.
- Що відомо про долі військових, які зниклих безвісти у Кринках?
- В чому полягала складність цієї військової операції?
- Що розповідають родичі про обставини зникнення безвісти морпіхів, і куди вони можуть звернутися по допомогу?
Про все це дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
Влітку цього року Сили оборони України повідомили, що відійшли від села Кринки. Плацдарм у цьому регіоні українські військові утримували з осені 2023 року. У Кринках за девʼять місяців військової операції зникли безвісти 788 військовослужбовців. Таку цифру назвали в поліції журналістам «Слідство.Інфо». Водночас кількість загиблих військових, яких вдалося вивезти, за цей період становить 262 людини.
Проєкт журналістських розслідувань «Слідство. Інфо» оприлюднив влітку фільм із назвою «Життя і смерть у Кринках» про військових, які брали участь у бойових діях на цьому напрямку. Журналісти поспілкувалися з десятком матросів, човнярів і медиків з різних бригад морської піхоти, які або були у Кринках, або доправляли туди людей.
«Розстрілювали у човнах»
Основна складність цієї військової операції полягала в тому, що бійцям для висадки на лівий берег потрібно було перепливати Дніпро, розповіла «Новинам Приазов’я» головна редакторка «Слідства.Інфо» Анастасія Станко.
«Складність була доплисти до цього села, яке на лівому березі – через острови. І в чому ще складність, що місця висадки дуже швидко спалювалися російськими військовими – вони їх виявляли досить швидко за допомогою дронів. І навіть доплисти туди було вже цілою операцією, виплисти – так само. Тобто людям було навіть не так страшно перебувати в цьому селі, воювати там, як плисти туди і відпливати назад, тому що кожен раз це була така собі велика-велика лотерея. Багато хто говорив, що це дорога в один кінець. Тому, якщо ти опинився на правому березі, це вже було велике свято. Просто здебільшого було так, що поки ти доправив поранених на лівому березі – на точку евакуації, то люди могли загинути кілька разів. Люди дуже часто гинули вже при посадці в ці човни або чекаючи в цих човнах», – каже журналістка.
Один човен російські військові могли обстріляти десятки разів, розповідає вона. Окупанти застосовували для цього різні типи зброї.
«Човнярі, тобто фактично водії цих човнів, теж були абсолютно суперсміливі люди, бо вони мали поплисти і вивезти назад військових. Ми розмовляли з одним з них – зі 126 бригади Одеської ТРО і він розповів, що по ньому було завдано понад 60 ударів з повітря, з дронів, з мінометів з усього поки він плив в одну сторону. І врешті човен по дорозі назад потонув, а вони висадились на якомусь острові, там теж були загиблі. Це він описав одну єдину ходку. Це страшно уявити.
Відповідно, коли ми говоримо про зниклих безвісти, ми ж розуміємо, що більшість цих людей насправді загиблі, на жаль, просто тіла їхні не вдалося забрати. Тому що при таких умовах, коли кожен захід на цьому човні — це ризик, малоймовірно, що заберуть тіла», – каже вона.
«Атаки КАБами та хімічною зброєю»
Самі Кринки вже стерті з лиця землі, каже Станко. Багато тих, кого вважають зниклими безвісти, можуть перебувати також під завалами у різноманітних будівлях села.
«Через ці КАБи, які використовувалися армією РФ на лівому березі, в Кринках, вони повністю знищили це село, від нього нічого не залишилося. Часто людей засипало під завалами. Підрив Каховської ГЕС теж, можна сказати, ускладнив оборону в цьому селі, тому що підмочило підвали, вони так і не висохли до кінця. Підмочили стіни, вони набагато легше розсипалися під цими КАБами, ніж якби вони були сухі. І звісно, що з-під завалів людей теж дуже важко було дістати. Так само росіяни всіляко використовували хімічну зброю, закидали в ці підвали різні гази. Хлопці описували, що в них був дуже крутий медик у Кринках. І от коли кинули цей газ в їхній підвал, то хто там міг вистрибнути, той вистрибнув, а оцей медик, «Богомол» його позивний був, він багато кого врятував, але він не зміг... його засипало, його теж не змогли витягнути», – розповіла журналістка.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Попередив, що всяке може статися»
«Новини Приазовʼя» поспілкувалися з декількома родичами військових, які не повернулися з виконання завдань в районі Кринок. Дар’я Коломієць – племінниця зниклого безвісти морського піхотинця Сергія. Він мобілізувався до Збройних сил України у лютому 2023 року і потрапив до 37 бригади морпіхів. Жінка розповідає – після навчання дядько повідомив, що вирушає на Херсонський напрямок.
«Нам дуже складно розуміти, коли саме він долучився вже до спецоперації у Кринках, тому що він не розповідав. Тітка каже, що він постійно казав, що з ним все буде добре. Лише за день до того, як він виходив на крайній свій бойовий вихід, він їй сказав, що вирушає в Кринки. Сказав, що це складна спецоперація і він її попередив, що всяке може статися. Я думаю, просто в цей момент він усвідомлював те, що відбувається. Я часто спілкуюся з військовими, які також там були, вони знали, що частина навіть не допливає до середини Дніпра, але вони все одно йшли. Я думаю, він теж це розумів, він був дуже схвильований, і він сказав, що просто хоче, щоб вона знала, куди він їде зараз», – розповіла родичка.
Військовий припинив виходити на зв'язок з 2 грудня минулого року, а вже з 8 грудня його офіційно вважають зниклим безвісти, каже племінниця.
«Десь за тиждень вони надіслали ось лист, що ваш чоловік безвісти зниклий. Тітка почала зверталася скрізь. Спершу взагалі ніякого діалогу не було. Їй просто сказали, йдіть в поліцію, що ви від нас хочете. Ніхто не пояснював, що робити, як робити. Тобто це все якось збиралося самостійно, по пазлах. Вона пішла в поліцію, написала заяву. Річ в тім, що вона його дружина, і вона єдина його родичка. Його батьки загинули ще раніше. Виходить, що кровних родичів немає. І тут виникла наступна проблема – ми знаємо, що коли люди зникають безвісти, то потрібно здавати ДНК», – зауважила Коломієць.
«Не доплив і до середини Дніпра»
Інформацію про обставини зникнення родичі отримують переважно від інших військових, її дуже мало, і вже понад рік нових даних про морпіха немає, додала жінка.
«Розповідали про те, що дядько Сергій плив на човні з двома бойовими медиками, якщо не помиляюся, здається навіть з жінками – бойовими медикинями. Почався обстріл з боку армії Росії, почали снаряди падати просто в Дніпро. Наскільки нам відомо, він не доплив навіть до середини Дніпра, як почало це все летіти. Одні з побратимів казали, що було пряме попадання в човен, там всі і залишилися. Інша частина, кілька побратимів казали, що бачили як він, коли почався обстріл, вистрибнув з човна. Що сталося далі, невідомо. Просто це останнє, що відомо. Більше нічого, за весь рік не було ніякої інформації», – каже вона.
«Чекаю лише живого»
Сестра іншого зниклого безвісти в Кринках військового Павла Приндюка Ольга розповіла «Новинам Приазов’я», що він долучився до лав 38 бригади морської піхоти у березні цього року. Боєць повідомив, що вирушає на завдання 7 травня і що протягом місяця з ним може не бути зв'язку.
«Протягом місяця я зв'язувалася із частиною, мені постійно повідомляли, що він на позиції. 3 червня я зв'язалася з цією частиною, мені повідомили, що він ще перебуває на позиції. Що два-три дні і його будуть відправляти назад вже. Але 5 червня мені повідомили, що він – зниклий безвісти. І все. На жаль, з побратимами не було ніякого зв'язку, тому що вони всі також зникли безвісти. Зі слів командира, був обстріл FPV-дронами, після якого мій брат не вийшов на зв'язок», – розповіла вона.
Жінка сподівається, що її брат залишився в живих і перебуває у полоні.
«Частина мені надала акти службового розслідування, всі документи, які потрібно було, надали. Але за цих пів року зі мною ніхто взагалі не зв'язався. Завжди я дзвонила, але інформації в них немає. Я його чекаю лише живого. І я думаю, що він у полоні. Це моя думка, я не чекаю його загиблим. Я сподіваюсь, що він все-таки у полоні. На російських каналах повідомляли, що є полонені з Херсонського напрямку. Тоді показали 17 людей, але обличчя не було видно. Ще публікували відео, де було 10 людей. І там дуже схожий був один на брата, але поки що, на жаль, інформації немає», – поділилася Ольга.
«Накривали сильними обстрілами»
Ангеліна Єжова – наречена зниклого безвісти у Кринках військового 38-ї бригади морської піхоти Станіслава Новікова. Вона розповіла, що чоловік зник 17 червня цього року.
«13 червня він вже був там, 16-го він вийшов останній раз на зв'язок ввечері, тоді він мені сказав, що не буде виходити на звʼязок буквально 2-3 дні. Сказав: «Не хвилюйся, все добре». В них були там сильні обстріли, їх накривали. Він жалівся, що у нього сильно болить спина, випив знеболювальний і сказав, що повернеться на звʼязок через 2-3 дні. І все, 17 числа він, виходячи з того, що написано в документах, він пропав, а 19-го числа вже прийшла повістка, що він безвісти зниклий», – розповіла дівчина.
Відомо, що двоє побратимів Станіслава перебувають у полоні, каже наречена. Але безпосередньо про нього нової інформації немає.
«З побратимами ми зв'язувались, там були різні версії. Один каже, що горів бліндаж, вони повиходили, другий сказав, що він пішов на розвідку і пропав. Третя версія була, що їх накрило обстрілами і ніхто не знає, де хто. Ми і до СБУ зверталися, куди тільки можна, щоб дізнатися щось. Всі кажуть, що чекайте, буде звістка, чекайте, прийде повістка, може щось буде. Прислали речі його особисті, прислали телефон. Тобто зараз на даний час нічого не відомо», – додала вона.
Як шукають?
Речник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко розповів «Новинам Приазов’я», що родичі зниклих безвісти у Кринках можуть звертатися зі своїми запитаннями до приймалень штабу, які розташовані у різних містах.
«Також регіональні наші центри роблять виїзні зустрічі в райцентри, в міста, щоб бути ближчими до родин. Можна отримувати загальні відповіді на загальні запитання, в тому числі про статус військовополоненого. Як здійснюється пошук? Є різні механізми цього пошуку, є різні форми запитів, які через посередників йдуть на російську сторону. Є також різні питання, які стосуються виплат, які стосуються документів, які родини можуть отримувати з військової частини, виписки зі службових розслідувань. Ми, як координаційний штаб, координуємо роботу різних структур і допомагаємо родинам розв'язувати різні проблемні питання», – каже він.
Вирішення низки питань, які ставлять родичі українським відомствам, залежить також і від російської сторони, зазначив речник.
«Є частина роботи, яка залежить від перемовної групи, яка залежить від російської сторони, яка залежить від наших Збройних сил, тому що саме вони поповнюють наш обмінний фонд. І тут уже виникають проблеми, з якими стикаються родини, на які, на жаль, дуже важко вплинути, і які викликають найбільше фрустрації, найбільше болю родин. Тому що знущання з наших військовополонених – це так само і знущання з родин військовополонених. Ми розуміємо, що російська сторона свідомо використовує це. Тому в будь-якому випадку родини, які до нас приходять, отримують і психологічну допомогу, і юридичну допомогу, і відповіді на питання. Тому що ми запрошуємо на ці зустрічі також представників військових підрозділів, представників різних структур, представників омбудсмена, представників міжнародного Червоного Хреста, коли вони погоджуються приходити й говорити з родинами», – запевнив Яценко.
«РФ віддає з полону зниклих безвісти»
За словами речника, пошук зниклих безвісти – це складний процес, до якого долучена низка відомств. Втім, як показує досвід обмінів, серед українських військових, яких повертає російська сторона, приблизно 20% бійців – це ті, кого вважали зниклими безвісти. На територіях, де можливо проводити пошукові роботи, українські групи це роблять, додав він.
«Проблема в чому? Росія не надає нам офіційних даних щодо тих людей, які перебувають у неї в полоні. Тому значна частина наших військовослужбовців, і так само і цивільних, де-факто є в полоні, але інформація про них дуже обмежена. Є і пошукові заходи, які здійснюються. Є також пошукові групи у складі МВС, які ведуть пошук на тих територіях, де є така можливість, де безпечно, де не йдуть бойові дії, а території вже розміновані. Якщо є якась інформація, що там можуть бути тіла, можуть бути рештки, то ці групи проводять дослідження. У будь-якому випадку, людина вважається зниклою безвісти, поки не буде збігу ДНК. Тобто не буде знайдене тіло. Або ж є ще інший варіант – звернутися до суду і через судовий процес зробити факт такого визнання загибелі людини», – пояснив Яценко.
Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого 2022 року. У Росії заперечують, що ведуть проти України загарбницьку війну і називають це «спеціальною операцією». Також російська влада заперечує, що скоює злочини проти цивільних жителів України.
