Довбаний фактор "не на часі" йди нах !

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).

АНДРІЙ

На фото Андрій. По праву руку від нього позиції некрасівих. Позаду відкрите поле з рідкою посадкою вдалечині. Нейтралка. З того фланга нас прикривало лише кілька розвідосів в невеличкому яру. Приблизно такий опис місця дії.

Вночі некрасіві вирахували що у наших мінометників закінчилися заряди.

Бій з флангу для нас і для розвідосів велика складність - окопи та позиції на те не розраховувалися.

Ми з Андрієм в тепловізор побачили  ворожу атаку з флангу заздалегідь. Мінометникам нічим нам допомогти, рація з розвідосами мовчить. Спостерігати, як на хлопців наваляться з неочікуваної та незручної для оборони сторони, ми не були згодні. Почали насипати з автоматів. Розуміли що на такій відстані в суцільній темряві влучити шансів мало. Втім головне було попередити стріляниною своїх та хоч трохи змусити покидьків панікувати.

Доки вагнерівці розраховували на "нежданчік" було тихо. А після перших наших пострілів, як нас почали обстрілювати! Таке враження що над нами висів безпілотник чи на дальній посадці сидів корегувальник. Ми гасали від тих мін по всій своїй половині окопу (метрів 50-70). Майже відразу вогонь по нам переносився туди, де ми намагалися сховатися. Коли нас заганяли на правий фланг то все одно стріляли навмання в напрямку атаки. Хоча дивитися в тепловізор вже було ніколи. Стрільба на дурника.

Після десь 20-го розриву поруч з нами зі слухом проблема у обох.

Дзвін у вухах сильніший за свист мін. Певно тому не почули "свій" приліт. Хоча, зараз майже певен, то бабахнули з "сапога". Така труба 70 мм. СПГ-9 по науковому. Влетіла фугаска в брусвер над нашими головами. Мене закопало живцем в стрілецькій ніші. Засипало землею, ледве вибрався й знадобився час знайти й відкрити свій автомат.

Андрюху жбурнуло об стіну окопу. Гепнуло так, що порвало м'язи на правій лопатці.

Певно спостерігач доповів, що з нами "все" - на наше щастя обстріл припинився. За 20 хвилин прийшли змінники. Ми отримали можливість поплентатися до медиків. Кілометрів з 5 подужати за години з три.

Свою нагороду я вже отримав - за довгий язик, за те що в очі назвав командування небезпечним для особового складу мене сьогодні розжалують з командира відділення. Я, віднині, небажаний в своїй роті, а можливо й 144 баті 116 бригади. Натякають.

Смішні. Матиму нагоду не стримувати себе й написати як воно у нас насправді. Довбаний фактор "не на часі" йди нах!

Наступний допис буде про  медицину бригади. Сумніше за сумне видовище...