Дрони та суперсолдати: наукова фантастика як інструмент прогнозування

Вже багато років письменники-фантасти роблять пророцтва про футуристичні технології, які згодом стають реальністю

Від високотехнологічних бойових машин до суперкомп'ютерів та роботів-вбивць — науковій фантастиці є, що розповісти про війну. Ви, можливо, здивуєтеся, дізнавшись, що деякі уряди (включаючи Великобританію та Францію) тепер звертають увагу на ці фантастичні історії, щоб враховувати можливі сценарії в майбутньому та спробувати запобігти будь-яким потенційним загрозам.

Вже багато років письменники-фантасти роблять пророцтва про футуристичні технології, які згодом стають реальністю.

У 1964 році Артур Кларк передбачив Інтернет, а в 1983 році Айзек Азімов передбачав, що сучасне життя стане неможливим без комп'ютерів.

Це змусило уряди взяти до уваги подібні прогнози. Наукова фантастика може допомогти нам не лише уявити майбутнє, сформоване новими технологіями, а й здобути уроки щодо потенційних загроз.

Є багато питань, якими займається наукова фантастика, які, безсумнівно, використовуватимуться в оборонних дослідженнях у галузі ведення війни та способах зниження ризику. Хоча ми ніколи не зможемо повністю передбачити майбутнє, ми можемо лише сподіватися, що наші лідери та особи, які приймають рішення, засвоять уроки, згадані в науковій фантастиці, щоб ми могли уникнути антиутопій, які пропонують деякі фантасти.

Ось чотири питання в галузі наукової фантастики, які можуть бути розглянуті урядами.

1. Суперсолдати

Суперсолдати є однією з основних тем наукової фантастики та набувають безліч форм. Вони «супер» через свої технології, як, наприклад, у «Зоряному десанті» Роберта А. Хайнлайна (1959) та «Нескінченній війні» Джо Холдемана (1974). Більш сучасні приклади також показують, як суперсолдати можуть бути додатково удосконалені сильнішими м'язами і навіть додатковими органами.

Ці суперсолдати сильніші, швидші і здатні краще вести війну, тому не дивно, що це тягне за собою безліч моральних та етичних наслідків. Бойовий комп'ютер у «Нескінченній війні» здатний підірвати будь-якого солдата, який не підпорядковується наказам.

У популярній сюжетній грі Warhammer 40 тисячам воїнам, схожим на ченців, вживляють друге серце, третє легке та цілий ряд додаткових імплантатів, щоб допомогти їм вижити на полі бою. У результаті, так звані космічні десантники, змінилися настільки, що втратили зв'язок з тими речами, які роблять їх людьми.

2. Дрони

Операції з дронами відіграють все більш важливу роль у сучасній війні, оскільки США та їхні союзники використовують дрони Predator та Reaper для патрулювання неба та знищення підозрюваних у тероризмі на відстані. Нещодавно ми бачили приклади використання безпілотників на війні в Україні. Але, звичайно, наукова фантастика давно передбачила цей тип ведення війни і, якщо вже на те пішло, це логічне продовження комп'ютеризації повсякденного життя.

У романі Орсона Скотта Карда «Гра Ендера» (1985) головний герой-дитина Ендер Віггін потрапляє до Бойової школи, де бере участь у серії складних військових навчань з використанням комп'ютерів для імітації війни з далеким інопланетним ворогом. Тільки після руйнування рідного світу прибульців Ендер виявляє, що він зовсім не грав у гру, а командував військовими силами у відкритому космосі у реальному світі.

У недавній статті я писав, що гра Ендера передбачає і залучає до багатьох ключових дискусій, які ми ведемо сьогодні в цій галузі, таких як: спосіб вибору цілей, а також моральні та етичні питання, пов'язані з дистанційним вбивством. У міру того, як безпілотники стають все більш поширеними у повсякденному житті цивільного населення, ці проблеми будуть все більш актуальними.

3. Біоінженерія

Крім дронів та передових комп'ютерних технологій, ми могли б також розглянути біологічні науки та роль тварин, які використовуються під час війни.

У фільмі Адріана Чайковського «Пси війни» (2017) головний герой — біоінженерний собака — у буквальному сенсі собака війни (найманець), який беззаперечно дотримується наказів, поки одного разу не виявляє, що його господарі зовсім не «хороші хлопці», як ті стверджували.

Як і в багатьох кращих творах наукової фантастики, «Пси війни» порушують безліч етичних та моральних питань про людський стан, у тому числі про те, як люди схильні експлуатувати інших, і як тварини вписуються у наші моральні рамки.

Наприклад, реальний випадок собаки Куно, який врятував життя солдатів в Афганістані і був нагороджений собачим еквівалентом Хреста Вікторії (ред. найвища військова нагорода Великобританії). Якщо ми повинні відправляти тварин у небезпечні ситуації для підтримки солдатів, або пошуку тих, хто вижив після землетрусу, то, можливо, для них теж потрібно знизити ризики і зробити їх краще в тому, що вони роблять?

4. Модифікація поведінки

Наукова фантастика може багато розповісти про наркотики і про те, як можна використовувати хімічні речовини для спотворення реальності та зміни поведінки.

Можливо, найвідомішим автором у цій галузі є Філіп К. Дік, автор таких романів, як «Три стигмати Палмера Елдрича» (1964), «Убик» (1969) і «Лийтеся сльози, сказав поліцейський» (1974), присвячених варіаціям на цю тему.

Був також такі фільми як «Безтурботність» (2005) (і дуже нудний на його основі серіал «Світлячок»), в якому капітан Малкольм Рейнольдс та його команда вирушають на планету Міранда, щоб виявити похмурі наслідки наркотиків, які використовуються для контролю над населенням та того, щоб зробити людей слухнянішими.

До кінця війни у В'єтнамі стало відомо, що ЦРУ проводило незаконні експерименти над людьми з метою розробки препаратів для «промивання мозку» та тортур. Ця операція, відома як MK-ULTRA, була оприлюднена на слуханнях у сенаті у 1977 році.

Ми можемо лише сподіватися, що такі екстремальні та жахливі експерименти залишилися в минулому, проте концепція модифікації поведінки, як і раніше, актуальна в оборонних дослідженнях, можливо, і не такою мірою, як у середині минулого століття. Сьогодні ж багато хто стверджує, що соціальні мережі тепер є глобальним полем битви, де інформаційна війна є реальною загрозою безпеці.

Автор: Майк Райдер - викладача з маркетингу університету Ланкастера (Великобританія).

Джерело: The Conversation — «How governments are using science fiction to predict potential threats».