Найбільший викривач тоталітарної держави
Люди, які голосують за невдах, злодіїв, зрадників та шахраїв, не є їхніми жертвами. Вони — прямі співучасники!
Ці слова написав під час трагічних подій Другої світової війни британський письменник, журналіст і публіцист Ерик Артур Блер. Світові він відомий за творчим псевдо «Джордж Орвелл», чиєму перу належать такі романи-антиутопії, як «Хутір тварин» та «1984».
Він народився у підкореній британцями Індії 25 червня 1903, навчався в Анґлії, служив у Бірмі (тепер це М'янма — прим. ред.), воював в Іспанії на боці лівацького режиму республіканців, знав 8 мов. Його шкільним учителем був знаменитий Олдос Гакслі.
Орвелла справедливо вважають провідним викривачем тоталітарної держави. Він був сином митного чиновника, служив у поліції, потім спеціально потрапив до в'язниці, щоби відчути, як це, сидіти за ґратами; все життя був під наглядом спеціальних служб.
Британська контррозвідка вела за ним стеження до його смерті, підозрюючи у зв'язках із комуністами, у соціалістичних країнах усі його книги були заборонені як ворожий наклеп та пропаганда. Правда, не на довго.
Саме Орвелл — автор таких слів, як «холодна війна», «новомова», «двомислення», «двохвилинка ненависті», «міністерство Правди», «поліція думок» тощо. (І не його вина, що ці терміни досі описують нашу реальність)!
Він викривав сталінізм, коли всі західні інтелектуали були зачаровані. «Хутір тварин» був заборонений на теренах країн-союзників так само як і у СССР; у Франції ім'я головного персонажа-свині «Наполеон» поміняли на «Цезар».
Орвелл був послідовним борцем із тоталітаризмом: провадив антифашистську програму на радіо BBC, працював у газеті Tribune, був непримиренним критиком анґлійськомовних діячів культури. Зокрема, таких симпатизантів диктаторських режимів як Джон Стейнбек і Бернард Шоу.
На початку 1940-х років Орвелл виступив із критикою творів Герберта Веллса щодо майбутнього людства та оцінок Третього Райху, опублікувавши есе «Веллс, Гітлер і Всесвітня держава». Орвелл усіма фібрами душі ненавидів СССР (попри свою прихильність соціалістичній ідеї — прим. ред.), корінь зла бачився йому у самій системі, де прийшли до влади «тварини».
У романі-антиутопії «1984» письменник зобразив можливе майбутнє міжнародної спільноти як тоталітарний ієрархічний лад, заснований на витонченому фізичному та духовному поневоленні, пронизаний загальним страхом і ненавистю. Подібне було не тільки у СССР.
Перше, прижиттєве видання «1984» вийшло накладом не більше тисячі примірників, оскільки ніхто із західних видавців не наважувався йти у відкриту проти оголошеного курсу на зближення із Кремлем. Одразу згадується цитата з твору: «Океанія ніколи не ворогувала з Євразією, вона завжди була її союзницею».
Лише після констатації факту, що Холодна війна у розпалі, роман почали друкувати мільйонними тиражами.... після смерті Орвелла. Він показав, який кривавий хаос може спровокувати наша (людська) мазохістська потреба стати отарою, якою керує сильна і жорстка рука.
Небезпека криється не в наших гнобителях, а у потребі бути пригнобленими. Тож, якщо свобода взагалі щось означає, це право говорити людям те, що вони хочуть чути:
«Що далі суспільство віддаляється від правди, то більше вона ненавидить тих, хто її говорить. Яких поглядів дотримуються маси та яких не дотримуються байдуже. Їм можна надати інтелектуальну свободу, бо інтелекту вони не мають».
Попри повну відсутність стабільності, Орвелл таки зумів знайти своє щастя і влаштувати особисте життя з Ейлін О'Шонессі. З нею він познайомився на спільній вечірці у друзів.
Дружина підтримувала письменника і допомагала йому у кар'єрі: коли в Орвелла виявили важку форму туберкульозу, він з Ейлін купив ферму, де міг дихати свіжим повітрям і розводити своїх кіз. Дітей у пари не було, але 1944 року вони зважилися на усиновлення, хлопчику дали ім'я Річард Гораціо Блер, а невдовзі в Ейлін виявили доброякісну пухлину.
У 1945 році під час операції дружина Орвелла раптово померла, вона лише трохи не дожила до того, щоби побачити справжній тріумф свого чоловіка. Втрату коханої письменник долав дуже важко — вирішивши побути на самоті, оселившись на невеликому острові Джура на захід від Шотландії.
Тиша і спокій допомогли йому прийти до тями та розпочати роботу над новим романом, задум якого він виношував уже багато років. Вдруге він одружився із дівчиною, на ім'я Соня Бравнелл, яка була молодша за нього на 15 років і працювала помічником редактора у журналі Horizont.
Ще 1938 року лікарі діагностували у письменника туберкульоз, а за десятиліття хвороба дуже швидко прогресувала. Останні роки життя він провів у лікарнях та на лікарняних ліжках; серце Орвелла зупинилося 21 січня 1950 року, йому було лише 46.
Орвелл детально змалював «систему тотального стеження» задовго до того, як з'явилися сучасні засоби відеоспостереження, в які жителі міст — від Токіо до Ванкуверу — кілька разів на день потрапляють у поле зору камер. Опріч того, інтернет-технології дозволяють спецслужбам збирати докладну інформацію про людину та, у разі потреби влади, контролювати кожен її крок.
Телевізор із вбудованою камерою, яку не можна вимкнути — це ідея численних «реаліті-шоу», які нині транслюються у багатьох країнах світу. А пристрій «версифікатор», який без людської участі створює музику та літературу, по суті, — штучний інтелект, який стрімко освоюється, впливаючи на наше щоденне життя.
У XXI столітті, коли пророцтва автора збулося не раз і не два, книга «1984» (як і до слова «Хутір тварин» — прим. ред.) залишається однією з найбільш обговорюваних у світі. Це привід перечитати улюблений твір, який усе ще лишається актуальним:
«Перебування у меншості, хай навіть ця меншість складається з тебе одного, — не робить тобі божевільним. [...] Варто пам'ятати, що здоровий глузд непідвладний статистиці, тому тримайте розум у тверезості»
Водночас медіаагенція «Останній Бастіон» уже повідомляла, що Ернст Гемінґвей, рятуючи пораненого італійського снайпера, потрапив під вогонь австрійських кулеметів та мінометів. Цей колега Орвелла переміг долю, але не систему.
