Жалісливі історії про матір та батька Путіна - це міфи
Оглядач «The Times» Бен Макінтайр коментує уривок з нещодавно опублікованої книги спогадів Хілларі Клінтон, в якому вона переказує спонтанний розмова з президентом Росії Володимиром Путіним на саміті АТЕС у Владивостоці:
Їх бесіда тривала від сили хвилину, але про політичну психологію Путіна і ставлення Росії до Заходу вона говорить більше, ніж будь-які заздалегідь написані мови.
«Путін раптом почав переповідати історію своїх батьків» і повідав, як одного разу під час блокади Ленінграда його батько «ненадовго повернувся з фронту» і на вулиці біля будинку побачив «складені штабелем трупи», пише Макінтайр.
Далі він цитує Клінтон: «Підійшовши ближче, він побачив на ногах однієї з жінок туфлі. У них він дізнався туфлі своєї дружини ... Батько Путіна взяв дружину на руки і, оглянувши її, зрозумів, що вона ще жива. Він відніс її в квартиру і доглядав, поки та не одужала».
«Ця неймовірна історія бере за душу, добре запам'ятовується, виконана мелодраматизму - і, швидше за все, не відповідає дійсності. Або відповідає їй не до кінця», - пише автор. Він нагадує, що Путін неодноразово розповідав цю історію раніше, причому в різних варіаціях. Так, рятівником його матері виступає то батько, то дядько. У своїй автобіографії він стверджує, що його батько «весь час був на фронті». Ще одна версія свідчить, що батько, перебуваючи в госпіталі після поранення осколками гранати, таємно переправляв дружині свої продовольчі пайки.
Ще Путін любить розповідати про героїзм батька. Наприклад, як він одного разу перехитрив німецький патруль, пірнувши у болото: «Поки собаки не пройшли повз, він дихав через порожнисте стебло очерету». В іншій історії бойовий товариш тягне на собі через замерзлу Неву пораненого батька Путіна, а потім, попрощавшись, повертається на передову.
«Ці драматичні історії про сміливість на полі бою, стійкості людей і виживанні в безвихідних ситуаціях в точності повторюють радянську військову міфологію», - йдеться в статті. Як зазначає Макінтайр, «істина в якомусь сенсі не має значення: Путін хоче, щоб Росія і весь світ вірили саме в таку версію його минулого».
«Політики часто прикрашають минуле. Сама Клінтон розповідала, як в 1996 році в Боснії «приземлялася під снайперським вогнем» і бігла до автомобілю, який її чекав, хоча, судячи з сюжету в новинах, нічого подібного тоді не сталося. Вона намагалася ... за допомогою вирішального військового конфлікту, війни в Боснії, підвищити власну політичну привабливість - тобто переслідувала ту ж мету, що і Путін, який переказує історію про радянський опір нацизму, відводячи в ній центральне місце своєї сім'ї», - йдеться в статті .
«Якщо політики вигадують минуле з натхнення, то шпигуни це роблять професійно, - натякає Макінтайр на службу Путіна в КДБ. - Тому так багато великих письменників працювали в розвідці: Сомерсет Моем, Грем Грін, Ієн Флемінг, Джон ле Карре ».
«Щоб оцінювати дії Росії в сьогоденні, потрібно розуміти, як Росія і Путін сприймають минуле, - підсумовує журналіст.
«Чи правдиві такі історії, неважливо. Цього, мабуть, не знає і сам Путін. Йому не потрібно, щоб ми в них вірили, - він просто вимагає, щоб ми їх запам'ятали. Хілларі Клінтон запам'ятала».
Андрій Торін
"Останній Бастіон"
