Два роки тому загинув Роман Твердохліб
Назавжди 35... Історія воїна, який став символом мужності.
Мріяв про бізнес і подорожі, та поклав життя на захист України: два роки тому загинув солдат Роман Твердохліб.
Сьогодні — другі роковини смерті солдата Романа Твердохліба. Стрілець, помічник гранатометника роти охорони Першого відділу Полтавського районного ТЦК та СП, загинув у Серебрянському лісі від кулі снайпера. Відтоді Роману назавжди 35…
Роман Сергійович Твердохліб народився у Полтаві 7 лютого 1988 року. Закінчив 25-ту школу, а згодом — професійно-технічне училище. Займався спортом, неодноразово здобував призові місця на змаганнях з джиу-джитсу. Був активним учасником фан-клубу «Ультрас-Ворскла».
Працював тренером у спортивних клубах Spartak GYM та «Вітамін»: проводив силові тренування, згодом перекваліфікувався у фітнес-тренера.
Як згадує його старший брат Андрій, Роман найбільше в житті любив рідних, свого рудого кота — і подорожувати. Багато їздив Україною та за кордон. Останню подорож здійснив на початку лютого 2022 року, на свій 34-й день народження — полетів до Барселони.
А 24 лютого, коли країна-терорист росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, без вагань вирішив вступити до лав ЗСУ. Хоча брати не мали жодного військового досвіду, вже 25 лютого обидва добровільно призвалися до роти охорони Полтавського об’єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Перші місяці служили в посиленому режимі: без вихідних та перерв, за графіком 2:4 — дві години на посту, чотири — короткий відпочинок. Та брати відчували, що можуть зробити для захисту країни більше, і прагнули потрапити до бойового підрозділу, щоб особисто дати відсіч ворогу. Тому шукали можливості переведення. Одного дня така нагода з’явилася: дізнавшись, що у Полтавському районному ТЦК та СП формується окремий зведений штурмовий загін «Одін», звернулися безпосередньо до його командира, полковника Олександра Логвиненка.
Вже наступного дня — 10 червня — їх було переведено до Полтавського районного ТЦК та СП і зараховано до лав «Одіна». Вони пройшли два тижні навчання на Чернігівщині, де Роман здобув військову спеціальність помічника гранатометника.
28 червня підрозділ вже був під Бахмутом, виконуючи бойове завдання. Брати потрапили на сусідні позиції поблизу Горлівки, тож іноді могли бачитися — в періоди відносного затишшя ходили один до одного «в гості».
Наступною точкою було Зайцеве — там брати Твердохліби вже воювали разом, прикриваючи один одному спини. До ворога було не більше 100 метрів, одінівці надійно тримали позиції разом з воїнами 72-ї бригади. Роман, згадує брат, був у піднесеному настрої. Пишався тим, що вони — воїни, які боронять рідну землю.
У дні короткого перепочинку Роман, завзятий оптиміст, будував плани на майбутнє. Мріяв відкрити власну справу, уявляв, як після Перемоги подорожуватиме світом.
За місяць «Одін» із бахмутського напрямку перекинули на Чернігівщину, потім — на Сумщину. Підрозділ не лише контролював ділянки вздовж кордону, а й активно навчався веденню штурмових дій. Так готувалися до наступного виїзду на Донеччину.
У квітні 2023 року «Одін» прибув у район Лиману. У Серебрянському лісі точилися важкі бої. Завданням полтавців було вибити ворога з кількох позицій, зайняти та утримувати окопи.
Їм вдалося закріпитися на краю великої галявини, звідки вели бій. Тоді кілька воїнів отримали поранення, один — загинув. Його намагалися дістати, але через інтенсивний обстріл довелося відступити в ліс. Там, в окопах та бліндажах, закріпилися й уночі облаштовували позиції для тривалої оборони. Спостерігали за ворогом у тепловізор, очікували штурму. Противник не наважився атакувати, але й не давав можливості «одінівцям» вийти за межі укріплення.
Вранці на Великдень було відносно тихо, тож воїни, порадившись, вирішили спробувати забрати тіло полеглого побратима. До нього було кількадесят метрів — відкрита місцевість. А до позицій ворога — не більше 200 метрів. Щоб подавити можливий вогонь, вирішили закинути кілька гранат у бік противника.
Роман Твердохліб саме брав свій гранатомет, коли, як з’ясувалося, вже перебував на прицілі ворожого снайпера. Наступної миті впав — більше ніколи не підвівся. Куля влучила в голову... Андрій, який одразу підповз до брата, не зміг надати допомогу — поранення було несумісне з життям. Роман загинув миттєво...
Через обстріли винести тіло вдалося лише наступного ранку. Андрій супроводжував загиблого брата додому.
Романа Твердохліба поховали 22 квітня 2023 року на Алеї Героїв Центрального міського цвинтаря у Полтаві.
Указом Президента України №517/2023 від 24 серпня 2023 року солдата Романа Твердохліба посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У жовтні 2024 року воїна також посмертно нагородили відзнакою Полтавської міської територіальної громади «Захисник України — Герой міста Полтава».
12 листопада 2024 року, на знак вшанування пам’яті полеглого воїна, на будинку, де він виріс, відкрили меморіальну дошку.
