Японська філософія, що знадобиться у повсякденному житті та допоможе у досягненні успіху.
У 20-х роках минулого сторіччя німець Ойген Херрігель вирушив до Японії, щоб вивчати кюдо — японське мистецтво стрільби з лука. Його вчителем став легендарний майстер Ава Кензо. Перші чотири роки Херрігелю дозволялося стріляти лише у копну сіна з відстані 7 футів. Коли він поскаржився на довгий процес навчання, Кензо відповів: «Не варто вимірювати шлях до мети. Яке значення мають тижні, місяці, роки?»
Коли йому нарешті дозволили стріляти по мішені, що знаходиться наприкінці навчального залу, виступ Херрігеля провалився. Стріла за стрілою не потрапляли у ціль. Він був упевнений, що проблема в тому, що погано цілиться. На що Кензо відповів, що справа була не в цьому, а у процесі, що й визначало результат. У спантеличеного Херрігеля просто вирвалося: «Тоді ви повинні потрапляти в ціль навіть із заплющеними очима».
Після нетривалої паузи Кензо відповів: «Приходь увечері».
Після заходу сонця вони повернулися у двір, де розташовувався тренувальний зал. Кензо став на своє звичне місце для пострілу, а мішень була захована десь уночі. Майстер зайняв позу, натягнув тятиву і випустив першу стрілу у темряву. Потім Херрігель напише: "Вже за звуком я знав, що вона досягла мети".
Відразу Кензо навів другу стрілу і відправив її туди ж у ніч. Ойген підскочив і побіг через двір перевіряти. У своїй книзі «Дзен у мистецтві стрільби з лука» Херрігель написав: «Коли я ввімкнув світло біля стійки з мішенню, на свій подив, я виявив, що перша стріла потрапила чітко в яблучко, в той час, як друга розколола її хвостовик і пройшла через древко».
Вся справа у прицілюванні
Великі майстри стрільби з лука часто вчать, що «вся справа полягає у прицілюванні». Результат визначають всі дрібниці: як ви ставите ноги, як тримаєте лук, як ви дихаєте у той момент, коли випускаєте стрілу.
У випадку з Ава Кензо майстер був настільки уважний до процесу, що приводить до чіткого попадання, що він міг точно повторювати всі рухи, навіть не бачачи мішені. Цей повний контроль тіла та духу під час руху до мети відомий як дзансін (zanshin).
Дзансін ( яп. 残心; Заншин ) — стан повної концентрації в японських бойових мистецтвах. У дослівному перекладі дзансин — «розум, що залишився».
Термін «дзансін» широко використовується в усьому світі для опису стану розслабленої пильності у японських бойових мистецтвах. Увага повністю фокусується на дії та фіксується на подальшому завданні.
Хоча практично у дзансина більш глибоке значення. По суті, це вибір усвідомленого життя та дотримання певної мети, а не бездумного плавання за течією.
Як говорить відома японська приказка: «Після перемоги у битві, міцніше затягни ремені шолома». Інакше кажучи, битва не закінчується після перемоги. Битва закінчується тільки тоді, коли ви стаєте лінивими, втрачаєте почуття зобов'язання та необхідну концентрацію уваги. І це ще одна суть дзансіну — пильне життя навіть після досягнення мети. Ми можемо використовувати цю філософію у багатьох сферах життя.
Мистецтво дзансин у повсякденному житті
"До всіх справ і ситуацій потрібно ставитися з такою ж щирістю, напругою і усвідомленістю, з якими ви тримаєте лук і стріли", — Кеннет Кушнер, "Одна стріла, одне життя" (One Arrow, One Life).
Ми одержимі результатом. Як і для Херрігеля, для нас надто важливо потрапить стріла в ціль чи ні. Однак, якби ми переклали цю напругу, фокусування та щирість на сам процес — куди ми ставимо ноги, як ми тримаємо стрілу, як ми дихаємо, коли відпускаємо стелу, тоді попадання в яблучко стало б вторинним.
Важливо не хвилюватися потрапите ви в ціль чи ні. Важливо закохатися у виконання роботи та насолоджуватися кожним моментом процесу. Важливо вловити цей момент дзансіну, момент повного усвідомлення та фокусування, та використовувати його скрізь життям.
Важливою є не мета, не фінішна лінія. Важливо те, як ми її досягаємо. Вся справа у прицілюванні. Вся справа у дзансині!
Автор: Майя Булига.