Дзвін Пам’яті пролунав двадцять разів…
В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників і захисниць
Сьогодні, 6 лютого, в Міністерстві оборони України відбувся щоденний ранковий церемоніал вшанування захисників і захисниць України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави та під час проведення міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки.
У заході взяли участь близькі та родичі полеглих героїв, представники керівництва Міністерства оборони України, генерали, офіцери та працівники структурних підрозділів оборонного відомства, Генерального штабу ЗС України, військовослужбовці Київського гарнізону.
Дзвін Пам’яті пролунав двадцять разів...
Цього дня у 2005 році, виконуючи військовий обов’язок у миротворчій місії організації об’єднаних націй загинув мужній воїн українського народу:
Полковник СЕРЕДНИЦЬКИЙ Роман Ярославович
Роман Середницький - помер від серцевого нападу перебуваючи у складі української миротворчої місії в Іраку.
Цього дня у 2015 році, захищаючи Україну на Сході України загинули:
Старший солдат БУСЛАЄВ Олексій Георгійович
Олексій Буслаєв - на війну пішов, щойно надійшла повістка. Кулеметник, 30-та окрема механізована бригада.
6 лютого 2015-го зазнав поранення та зник безвісти поблизу Дебальцевого під час артилерійського обстрілу терористами поблизу селища Рідкодуб — загін висувався на завдання розблокувати оточену 128-му бригаду, потрапили в засідку. Тоді ж загинув солдат Вадим Новак.
Три місяці рідні Олексія вважали, що він у полоні. Упізнаний серед загиблих.
Без Олексія лишилися дружина та двоє дітей.
Старший лейтенант ВАКУЛЬЧУК Олексій Олексійович
Олексій Вакульчук - під час війни мобілізований у серпні 2014-го. Заступник командира 2-ї танкової роти по роботі з особовим складом, 17-а окрема танкова бригада.
6 лютого 2015-го загинув у бою біля села Рідкодуб Шахтарського району.
Вдома залишилися дружина та двоє дітей.
Солдат ВЕРГАЙ Віталій Миколайович
Віталій Вергай - в кінці серпня 2014-го пішов добровольцем. Старший розвідник, 128-а окрема гірсько-піхотна бригада.
6 лютого 2015-го загинув у бою з терористами від розриву міни, захищаючи опорний пункт поблизу села Рідкодуб Шахтарського району.
Солдат ГРИЦАЙ Олександр Васильович
Олександр Грицай - 7 червня 2014-го мобілізований, кулеметник-розвідник, 25-й окремий мотопіхотний батальйон. Колеги та знайомі збирали кошти йому на обмундирування. 20 серпня прибули до міста Ізюм, звідти рушили під Дебальцеве.
Загинув 6 лютого 2015-го від кулі снайпера на дебальцевському напрямку під час бою в селищі Рідкодуб Шахтарського району Донецької області, прикриваючи відхід заблокованих терористами побратимів.
Вдома залишились дружина та 10-річна донька.
Старший солдат ІСКАНДАРОВ Віталій Нуралійович
Віталій Іскандаров - старший сапер-гранатометник інженерно-технічної роти 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Під Дебальцевим виконував бойові завдання у складі зведеного загону 57-ї й 128-ї бригад з посилення взводного опорного пункту.
Зник безвісти 6 лютого 2015-го після бою в Чорнухиному під час танкової атаки російських збройних формувань на взводно-опорний пункт «Віталій». Тоді ж загинули старший лейтенант Микола Карнаухов та солдати Олександр Мокляк й Євген Шверненко.
Упізнаний серед загиблих.
Без Віталія лишились мама Ганна Миколаївна, дружина Олена, двоє дітей.
Старший солдат КАПУШ Олександр Васильович
Олександр Капуш - старший механік-водій — командир гірсько-піхотного відділення гірсько-піхотного взводу гірсько-піхотної роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, в/ч А1778, м. Ужгород.
З травня 2014 брав участь в антитерористичній операції на сході України, зокрема у боях за Луганський аеропорт.
Загинув 6 лютого 2015-го під час бою в районі смт Чорнухине, зазнавши поранення осколком від гранати у скроню. Група розвідників, очолювана Олександром, обороняла позиції від переважаючих сил російських терористів. У найскладніший момент бою на групу зі сторони противника кинули гранату. Олександр прикрив собою товариша, а сам — загинув на місці[.
Залишилися батьки Людмила Князівна та Василь Іванович й молодша сестра.
Старший лейтенант КАРНАУХОВ Микола Миколайович
Микола Карнаухов - мобілізований у серпні 2014-го, командир взводу, сапер, 57-а окрема мотопіхотна бригада. В грудні 2014-го приїздив додому у відпустку. В січні 2015-го, коли вивозили поранених «кіборгів», частина бійців з бригади потрапила в полон до російсько-терористичних сил, багато загинули.
29 січня підрозділ безпосередньо задіяний в бою за Дебальцеве. 3 лютого підрозділ вів 2 бої, підбили БТР терористів. Зник безвісти 6 лютого 2015-го після бою поблизу Чорнухиного в часі танкової атаки російських збройних формувань на взводно-опорний пункт «Віталій», його бачили пораненим.
Вдома залишилась родина. Впізнаний серед загиблих та похований 10 березня 2015-го.
Лейтенант МИКИТЮК Микола Петрович
Микола Микитюк - 21 червня 2014 року закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, спеціальність «управління діями підрозділів механізованих військ». 23 червня прийняв командування 3-м механізованим взводом 8-ї роти 30-ї окремої механізованої бригади. 23 липня вів свій підрозділ у бій. В жовтні побував вдома в короткотерміновій відпустці.
Пізньої осені його підрозділ відправляють під Піски, звідки ударна група повинна була рушати в ДАП; однак через загрозу прориву російських військ на біля Артемівська командування 30-ї бригади ОМБр отримує наказ здійснити марш в заданому напрямку. Після кількагодинного відпочинку біля Бахмута, зведений підрозділ 1-ї роти й танкового взводу вирушили в напрямку Дебальцевого, там під шквальним вогнем російської артилерії посилили позиції 128-ї бригади — на перехресті доріг Рідкодуб-Дебальцеве-Чорнухине. На блокпосту «Балу» лейтенант Микитюк організував оборону, неодноразово планував та здійснював доставки боєприпасів на позицію і вивезення поранених. Особисто з механіком-водієм солдатом Черевком вночі проти 5 лютого тричі проривався в селище й вивозив поранених, ще двічі — зранку. Неодноразово вночі та під обстрілами усував затримки, доводилося самому ремонтувати гармати бойових машин свого та підрозділу 128-ї бригади.
6 лютого лейтенант Микитюк зі зведеним підрозділом відбили чергову атаку терористів, після чого починався масований мінометний обстріл, дещо згодом — знову ворожий наступ за підтримки танків Т-72, блокпост вистояв. Після невдалої спроби вороги знову залучили артилерію, спостерігачем для координації артилеристів був лейтенант Микитюк, один із снарядів розірвався поряд з командиром.
Без сина лишились батьки.
Солдат МОКЛЯК Олександр Сергійович
Олександр Мокляк - Закінчив Полтавське ПТУ № 10, Проходив строкову службу в лавах ЗСУ.
Під час війни мобілізований, механік лісопильного відділення інженерно-технічної роти 57-ї окремої мотопіхотної бригади.
Під Дебальцевим виконував бойові завдання у складі 128-ї бригади задля ролі посилення взводного опорного пункту. Загинув 6 лютого 2015-го в бою в Чорнухиному Попаснянського району під час танкової атаки російських збройних формувань на взводно-опорний пункт «Віталій».
Після довгих перемовин у березні 2015 року вдалося забрати тіло вояка.
Лишилася дружина та син 2009 р.н.
Солдат НОВАК Ігор Володимирович
Ігор Новак - у серпні 2014 мобілізований до війська, вишкіл проходив на Яворівському полігоні.
Загинув у районі Дебальцевого 6 лютого 2015 від кулі снайпера, військові потрапили у засідку в селищі Рідкодуб. У березні тіло воїна упізнали в Дніпропетровському морзі.
Старшина ОЛІЙНИК Олександр Іванович
Олександр Олійник - мобілізований 4 вересня 2014 року, старший механік-водій, 3-й окремий танковий батальйон «Звіробій» — 169-й навчальний центр Сухопутних військ.
6 лютого 2015-го загинув у танку — потрапив у засідку в районі Донецького аеропорту. Старшина Руслан Лебейчук та Руслан Степовий встигли відповзти на кільки сотень метрів, коли здетонували набої. При намаганні врятувати Олійника загинув лейтенант Петро Шемчук.
Вдома лишилися батьки-пенсіонери, дружина, двоє синів-студентів.
Молодший сержант ОРЛЯК Олександр Володимирович
Олександр Орляк - мобілізований у серпні 2014 року, дослужився до командира гармати протитанкового взводу 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачево).
Загинув 6 лютого 2015 року у бою поблизу Дебальцевого Донецької області.
Залишились батьки та молодший брат.
Сержант ПЕЧУНКА Михайло Сергійович
Михайло Печунка - розвідник — кулеметник, 4-й взвод, 30-та окрема механізована бригада.
6 лютого 2015-го загинув у бою біля села Червоний Жовтень, нині Сотенне Станично-Луганського району.
Без Михайла лишились батьки.
Старшина ПОЛУПАНОВ Володимир Іванович
Володимир Полупанов - після строкової був у лавах миротворчих сил у Іраку, згодом у «Французькому легіоні».
Призваний 31 липня 2014-го. 1 серпня дружина народила другу дитину. Розвідник, 128-а окрема гірсько-піхотна бригада.
6 лютого 2015-го загинув під час штурмових дій терористами взводного опорного пункту поблизу Рідкодуба. Власним життям врятував від загибелі старшого лейтенанта.
Вдома залишилися дружина, двоє маленьких синів.
Молодший сержант РЯБКО Максим Олександрович
Максим Рябко - стрілець–помічник гранатометника гірськопіхотної роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону.
Загинув 6 лютого 2015-го у боях за Дебальцеве поблизу селища Рідкодуб внаслідок мінометного обстрілу.
Без сина лишились батьки.
Старший прапорщик ТКАЧЕНКО Василь Антонович
Василь Ткаченко - доброволець, з серпня 2014-го — командир танку, 24-а окрема механізована бригада.
6 лютого 2015-го загинув під час мінометного обстрілу терористами взводного опорного пункту поблизу села Кримське. Танк Ткаченка довго відстрілювався, був підбитий з мінометів.
Солдат ШВЕРНЕНКО Євгеній Валерійович
Євгеній Шверненко - сапер, 57-а окрема мотопіхотна бригада. Під Дебальцевим виконував бойові завдання у складі 128-ї бригади задля посилення взводного опорного пункту.
6 лютого 2015-го зник безвісти після бою поблизу Чорнухиного в часі танкової атаки на взводно-опорний пункт «Віталій» російських збройних формувань.
Без Євгена залишилась родина.
Цього дня у 2021 році внаслідок збройної агресії московії загинули:
Солдат ПОДВЕЗЕННИЙ Олексій Геннадійович
Олексій Подвезенний -27 листопада 2019 року підписав контракт зі Збройними Силами України, на військову службу призваний Біловодським райвіськкоматом Луганської області. Вишкіл за фахом «кулеметник» проходив у навчальному центрі «Десна». У складі 28-ї механізованої бригади служив з 2 березня 2020 року.
Учасник Операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей з 2020 року.
Загинув 6 лютого 2021 року, поблизу с. Новомихайлівки, на Донеччині, внаслідок підриву на невстановленому вибуховому пристрої під час висування на ВОП.
Залишились батьки, старша сестра та дівчина, з котрою планував одружитись
Старший солдат ПОЛІЩУК Назар Іванович
Назар Поліщук - у 2017 році підписав контракт із Збройними силами України.
Учасник Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей з 2017 року. Контракт військовослужбовця мав закінчитись 14 лютого 2021 року.
Загинув 6 лютого 2021 року, поблизу села Новомихайлівка Покровського району Донеччини, внаслідок підриву на невстановленому вибуховому пристрої під час висування на ВОП.
Залишились батьки, сестра, три брати, 6-річна донька.
Присутні вшанували пам’ять захисників України хвилиною мовчання. Вічна пам’ять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну! Вічна їм Слава!
Вічна пам’ять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну!
