Не можна сподіватися на дивá у майбутньому, знущаючися з того, від чого залежить твоє завтра. Почнімо змінюватися на краще вже сьогодні!
Будь-яке тверезе звернення Λόγος до Οἶκος за сучасних обставин здатне побачити в екологічній ситуації проблему не лише технічного чи економічного, а насамперед світоглядного характеру. Природа, як джерело капіталу, — це спосіб сьогоднішньої думки.
Для панівного економічного мислення природні ресурси та сама природа не мають жодної внутрішньої цінності. Їхня цінність визначається лише тим, як їх можна використовувати.
Наділяємо ми природу внутрішньою цінністю чи відмовляємо їй у цьому? Це питання нашої аксіоматики, тому сьогодні екологія має передбачати ще етичний та метафізичний вибір.
Лібералізм принципово антропоцентричний і розглядає екологічні проблеми з погляду користі особистості, соціалізм соціоцентричний. Тобто він виходить з орієнтації на суспільство та на соціальні аспекти людини, куди включена природа.
Лише консерватизм звертає увагу на екоцентричний світогляд, оскільки наголошує на тому, що природа та суспільство, людина і техніка не протиставлені один одному, а взаємозалежні. Відповідно тенденція сучасного світу спрямована на утвердження консервативного мислення та світосприйняття.
Бути консерватором тепер є елементарною умовою виживання людства, всієї нашої цивілізації; такий новий зміст консервативного мислення. Це означає, що керуватися й надалі безоглядно лише критерієм прогресу заради прогресу є самогубством.
Що породжує зневажливе ставлення до природи, її ресурсів та байдужість до долі майбутніх поколінь? Духовна відірваність від Батьківщи́ни, ба́тьківщини та відсутність внутрішньої єдності зі своєю землею.
Бо тільки почуття єдності з ними тісно пов'язані з усвідомленням приналежності до цих багатств: це — мій дім, моя земля, моя країна. Розуміння власності в консерватизмі не одноосібне, а родове.
Ми отримуємо природні багатства та ресурси землі у спадок від минулого і маємо передати у майбутнє, не погіршуючи їх. Таким чином, сучасна консервативна екологічна культура прокладає вектор з минулого у майбутнє через сьогодення, в якому ми живемо, на основі цілісності та єдності людства зі своєю історією, іншими людьми та космосом загалом.
Наприкінці зауважимо, що у своєму трактаті «Про старість» (De senectute) давньоримський мислитель Цицерон, згадуючи вірш, цитований Катоном («Для наступного покоління дерево садить»), пише доволі слушну фразу. Поділимося нею з читачами:
«І справді, землероб на питання, кому він садить, відповість без жодних вагань: Для безсмертних богів, які наказали мені як прийняти це від предків та передати нащадкам».