Еліти у страху: Час великих потрясінь лише починається
Стара модель «глобалізація вигідна всім» остаточно тріснула.
У колах глобального західного істеблішменту, де концентрація капіталу й технологічної потужності досягла безпрецедентного рівня, найвпливовіші фігури починають нервувати та проговорюватися.
Нещодавній виступ CEO BlackRock Ларрі Фінка на Milken Institute Global Conference, який активно обговорює Такер Карлсон, став одним із таких моментів.
Фінк, який управляє трильйонами доларів і активно інвестує в інфраструктуру ШІ разом із Microsoft, Nvidia та іншими гігантами, відкрито заговорив про ризики «домашнього тероризму» щодо дата-центрів штучного інтелекту.
Це не випадкова обмовка. За словами Фінка, BlackRock і партнери контролюють значну частину нових потужностей для ШІ у США. Однак зростання попиту на енергію та обчислювальні ресурси стикається зі спротивом: локальні громади незадоволені навантаженням на електромережі, зростанням тарифів, використанням води та сільськогосподарських земель.
У відповідь Фінк пропонує переосмислити безпеку — аж до розміщення об’єктів під землею, щоб захистити їх від дешевих дронів вартістю у кілька тисяч доларів, які можуть стати зброєю невдоволених громадян.
Такер Карлсон інтерпретує це як ознаку глибокого страху еліт перед «пробудженням» мас. Коли людина, яка символізує фінансову верхівку, заявляє про необхідність фортифікації критичної інфраструктури від власних громадян, це говорить про кризу довіри значно більше, ніж будь-які соціологічні опитування.
Еліти, які десятиліттями просували глобалізацію, фінансову інженерію та технологічний прогрес як безумовне благо, тепер стикаються зі зворотною реакцією — популізмом, локалізмом і зростаючим скепсисом до західних інститутів.
Контекст: від Давоса до реальності
Це визнання перегукується з більш ранніми заявами Фінка у Давосі-2026. Як новий співголова Всесвітнього економічного форуму (після відходу Клауса Шваба), він визнав, що Давос сприймається як «еліти в епоху популізму» в умовах «глибокої інституційної недовіри».
BlackRock — не просто фонд. Це машина, що управляє активами на суму понад 10 трильйонів доларів, із величезним впливом на корпоративну Америку через голосування акціями та ESG-політику (хоча останніми роками компанія дещо дистанціювалася від найбільш радикальних «зелених» ініціатив під тиском республіканських штатів).
Інвестиції в ШІ-інфраструктуру — це ставка на майбутнє, де дані та обчислення стануть новим «нафтовим полем». Але, як і у випадку з глобалізацією 1990–2010-х, вигоди концентруються у «власників моделей, даних та інфраструктури», а витрати (безробіття, зростання нерівності, локальні кризи) лягають на суспільство.
Історія показує, що такі розриви рідко минають мирно. Популізм Трампа, Brexit, протести «жовтих жилетів», фермерські бунти в Європі, зростаючий скептицизм до Big Tech — усе це симптоми однієї хвороби: відчуття, що еліти грають у свою гру, а решті залишаються крихти й моральні лекції.
Геополітичні та стратегічні наслідки
З погляду безпеки та геополітики ситуація багатогранна:
- Вразливість критичної інфраструктури. Визнання Фінка підкреслює, наскільки крихкою стала залежність сучасних економік від величезних дата-центрів.
В епоху дронів (від України до Близького Сходу ми бачили, як дешеві БПЛА змінюють правила війни) захист таких об’єктів потребує нових парадигм — від фізичної фортифікації до кібер- й антидронових систем.
Держави (США, Китай, ЄС) будуть змушені тісніше координуватися з приватним сектором, що розмиває межу між корпоративною та національною безпекою.
- Енергетичний дефіцит. ШІ-бум різко збільшує попит на електроенергію. У США вже виникають конфлікти навколо нових газових електростанцій та відновлюваних джерел. Це посилює геополітичну важливість енергетики й може призвести до нових альянсів (або конфліктів) навколо урану, СПГ і критичних мінералів.
- Політична нестабільність. Страх перед «домашнім тероризмом» відображає ширшу проблему легітимності. Якщо еліти починають бачити у пересічних громадянах потенційну загрозу, це прискорює поляризацію.
У США це вписується в контекст дебатів про Deep State, цензуру Big Tech і корпоративний вплив на політику. У Європі — у контекст міграційної кризи, деіндустріалізації та зеленого переходу.
- Глобальне суперництво. Поки Захід (і BlackRock) будує дата-центри, Китай та інші автократії можуть пропонувати більш авторитарні, але стабільні моделі контролю. Це створює конкурентний тиск: хто швидше масштабує ШІ без внутрішніх бунтів?
Підсумок: кінець ілюзій?
Ларрі Фінк — прагматичний капіталіст. Його слова — це сигнал, що стара модель «глобалізація вигідна всім» остаточно тріснула. Майбутнє ШІ може повторити траєкторію глобалізації після завершення Холодної війни: колосальне зростання продуктивності для небагатьох і соціальний стрес для багатьох.
Питання в тому, чи зможуть еліти адаптуватися — поділивши вигоди, інвестуючи в людський капітал, відновлюючи довіру через реальну локальну політику — чи продовжать будувати підземні бункери й називати спротив «тероризмом». Історія вчить, що другий шлях рідко закінчується добре.
Ми вступаємо в епоху, де технологічний і фінансовий суперклас змушений рахуватися з фізичною та політичною реальністю. Такер Карлсон у своєму стилі просто озвучив те, що багато хто вже відчуває: коли найбагатші й найвпливовіші починають боятися власних громадян із дронами — це не ознака сили системи, а симптом її глибокої вразливості.
Час великих потрясінь лише починається.
