Фальшива давнина Риму. Частина п'ята.
Ким були перші “римляни”?
Одне з очевидних заперечень проти ідеї інверсії відносин між Римом і Константинополем полягає в тому, що візантійці називали себе ромеями (Romaioi) і вважали, що живуть у Романії.
Перси, араби та турки називали їх румуйцями (Roumis).
Навіть греки Еллінського півострова в пізній античності називали себе ромеями (Romaioi), попри те, що ненавиділи латинян.
Це сприймається як підтвердження того, що візантійці вважали себе спадкоємцями Римської імперії Заходу, заснованої в Римі, Італія.
Але це не так.
Як не дивно, і міфографія, і етимологія говорять про те, що, як і ім'я Цезар, назва Рим прийшла зі Сходу на Захід, а не навпаки.
Romos, латинізований в Romus або Remus - це грецьке слово, що означає "сильний". Італійські римляни були етрусками з Лідії в Малій Азії. Вони добре знали про своє східне походження, пам'ять про яке збереглася в їхніх легендах. Згідно з переказом, розробленим Вергілієм у його епосі "Енеїда", Рим був заснований Енеєм з Трої, в безпосередній близькості від Босфору. Згідно з іншою версією, Рим був заснований Ромосом, сином Одіссея та Цирцеї.
Історик Страбон, що ймовірно жив у першому столітті до нашої ери (але цитується, чомусь, тільки в п'ятому столітті нашої ери), повідомляє, що “інша більш давня легенда називає Рим колонією грецької Аркадії”, і наполягає на тому, що “сам Рим був еллінського походження” (Geographia V, 3). Денис Галікарнаський у своїх “Римських старовинах” також заявляє, що “Рим – грецьке місто”.
Його теза підсумовується силогізмом:
Знаменита легенда про Ромула і Рему, розказана Тітом Лівієм, має пізнє походження. Вона цілком може бути вигадкою пізнього середньовіччя.
Анатолій Фоменко вважає, що центральна тема цієї легенди – одночасне заснування двох міст, одного Ромулом на Палатині, а іншого Ремом на Авентіні, – насправді є міфічним відображенням боротьби за панування між двома Римами.
Тим більше, що вбивство Рема Ромулом є підходящою алегорією подій, що розгортаються під час четвертого хрестового походу.
Цікаво, що ця легенда викликає в пам'яті історію братів Валента та Валентиніана, які, як кажуть, правили Константинополем та Римом відповідно з 364 по 378 рік (їхня історія відома від одного єдиного автора, Амміана Марцелліна, грека, який писав латиною). Так вийшло, що valens це латинський еквівалент грецького romos.
Ми почали цю статтю з припущення, що більшість історії Західної Римської імперії є винаходом епохи Відродження. Але в міру просування нашого дослідження виникне ще одна додаткова гіпотеза: більшу частину історії Західної Римської імперії запозичено з історії Східної Римської імперії або шляхом навмисного плагіату, або в результаті плутанини, що виникла через те, що візантійці називали себе ромеями, а своє місто - Римом.
Про цей процес можна судити з деяких очевидних дублювання. Ось один приклад, взятий у латинського історика Йордану, чиє "Походження і діяння готовий", як відомо, рясніє анахронізмами: в 441 році Аттіла перейшов Дунай, вторгся на Балкани і погрожував Константинополю, але не зміг взяти місто і відступив з величезною здобиччю.
Десять років по тому той же Аттіла перейшов Альпи, вторгся в Італію, погрожував Риму, але не зміг взяти місто і відступив з величезною здобиччю.
