Фронтові зустрічі

Десь на Донеччині, потік машин в обидва боки. Частина бійців зупиняються біля торгівельних наметів, де продають "резинові" бургери, "хотдоги".

Смак – не дуже, але запах такий, що неможливо пройти. Тим більше, коли не має часу щось нормальне приготувати, доводиться використовувати придорожню кухню...

Раптом монотонний рух села, розриває гул мотоцикла. Всі, хто на вулиці повертають голову, щоби побачити вершника на залізному коні, який впевнено оминає калюжі та маневрує на дорозі.

За кермом мотоцикла Петро – український воїн, який на війні із 2014 року. "Педро", таке у бійця псевдо, починав воювати ще в Іловайську; про нього можна написати неодну книгу і вона буде цікава всім верствам населення.

Петро приїхав із позицій, аби вирішити бойові питання свого підрозділу і паралельно – зробити чимало хороших справ. Про них, ми розкажемо згодом.

За деякий час до нас приєднався Дмитро Савченко – сучасний український філософ, історик, воїн-доброволець, який володіє величезними знаннями. У простій розмові із Дмитром, ти можеш почути цитати Сократа та інших геніїв минулого.

Він – просто ходяча енциклопедія. Дмитро багато років воював у славетній 1-й Окремій штурмовій роті під командуванням Дмитра "ДаВінчі" Коцюбайла, а тепер продовжує свій бойовий шлях в батальйоні "Вовки Да Вінчі".

До речі, Петро і Дмитро, приймали участь у боях за Київ, згодом був східний, південний напрямки... Кожен день наші козаки роблять усе, щоби свята українська земля була очищена від російських окупантів.

Ми поговорили, попили фронтового чаю, обнялися, визначили, що маємо дуже вагомі спільні пріоритети і розбіглися по своїх шляхах. Дякую, друзі, далі буде...