Генерали кайзера допомогли охороні пам’яток в Україні на поч. ХХ ст.
Самі не знавши й не усвідомлюючи того.
На тлі бурхливих політичних подій 1918 р. в Україні виділяється один епізод щодо створення центрального органу з охорони пам’яток археології. Подія мала місце у Харкові, де з літа того ж року утвердилася влада гетьмана П. Скоропадського і були розквартировані австро-німецькі війська під командуванням генерала Менгельбіра. За документальними свідченнями, останній мав не дуже сприятливе ставлення до українського питання. Наприклад, генерал-майор Білої армії Б. Штейфон згадує, що коли до Менгельбіра навідалася українська делегація в національних костюмах, із традиційними зачісками – чубами, він відповів, що «не вміє говорити з людьми, у яких хвости ростуть на голові».
На фото генерал Штейфон
У серпні 1918 р. Менгельбірг розпочав самочинні розкопки Верхньо-Салтівського могильника неподалік Харкова. У листі до Харківського губерніального старости він відзвітувався, що у такий спосіб реалізує своє бажання поповнити колекцію Німецької етнографічної спілки в Берліні і тому просив узаконити його діяння. Але П. Заліський, який на той час обіймав цю посаду, одразу повідомив про це у Міністерство внутрішніх справ. Звідти справу було передано до Головного управління мистецтв та національної культури, в структурі якого відтепер поширив свою діяльність Відділ охорони пам’яток на музеїв – перший державний пам’яткоохоронний орган в Україні. За висновком установи, дії Менгельбіра були визнані неправомірними, а органи внутрішніх справ Харківщини, за дорученням Відділу, мали встановити догляд за пам’ятками у Верхньому Салтові задля їх збереження і терміново повідомляти про випадки несанкціонованих розкопок.
Німці в Харкові, 1918 р.
За повідомленнями Харківського губерніального старости у Міністерстві внутрішніх справ від 28 вересня 1918 р., кайзерівський генерал та горе-археолог за сумісництвом Менгельбір погодився з висновками Відділу охорони пам’яток та музеїв і припинив самочинні грабіжницькі розкопки салтівських курганів.
Верхньосалтівський могильник, сучасне фото
Це був перший із задокументованих випадків активного втручання пам’яткоохоронного органу в організацію чорної археології на початку ХХ ст. Згодом рух за збереження культурної спадщини охопив всю Україну – почалися створюватися галузеві та центральні органи з координації даного питання, що зрештою, триває й до сьогодні.
Юрій Пуголовок, кандидат історичних наук
