Генетики впритул наблизилися до реконструкції ДНК Леонардо да Вінчі
Він — геній, який випередив час. Один із найяскравіших розумів доби Відродження, ким до тепер надихається безліч інтелектуалів і митців.
Художник, науковець, винахідник — його таланти охоплювали все і він залишив людству у спадок такі шедеври, як «Мона Ліза» та «Таємна вечеря», але також сотні винаходів. Леонардо да Вінчі не мав формальної освіти, одначе його допитливість не знала меж.
Тепер його генетичний код, а саме ДНК, намагаються розшифрувати провідні науковці сучасності з усього світу. Про це сповістили фахівці із приватного Інституту Джона Крейґа Вентера в американському штаті Мериленд, передає медіаагенція «Останній Бастіон».
Генетики провели 30-річне дослідження, що охоплює 21 покоління та понад 400 осіб — від 1331 року до наших днів. На основі архівних джерел вдалося простежити родовід Леонардо да Вінчі по чоловічій лінії від батька та його єдинокровного брата до 15 теперішніх нащадків.
У шести з них провели ДНК-аналіз, що підтвердив збереження унікального Y-хромосомного маркера, що передається по чоловічій лінії. Паралельно велися археологічні розкопки соборі Санта-Кроче у селі Вінчі, де, за гіпотезами, спочивають родичі Леонардо — дід Антоніо, дядько Франческо та єдинокровні брати.
«Один зі знайдених фрагментів чоловічих останків уже проходить палеогенетичне дослідження. Якщо його Y-хромосома збігається із ДНК нащадків, що живуть, це підтвердить правдивість родоводу і відкриє шлях до аналізу біологічних слідів, можливо, що залишилися на рукописах або картинах Леонардо. Ми сподіваємося розкрити генетичне коріння геніальності митця — його гострого зору та творчої обдарованості, а також причини можливих захворювань та смерті», — заявили науковці.
Вони також розвінчали міфи про походження Леонардо да Вінчі: його мати, Катрина, була рабинею в будинку флорентійського банкіра Ванні ді Нікколо, а батько — молодим нотаріусом. Дід Антоніо виявився не тільки землеробом, а й торговцем, який мандрував між Іспанією та Маґрибом.
Одночасно медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує своїм читачам про те, що стародавня ДНК дає наукову основу національним міфам. Задля того, щоби зрозуміти, як відбувалися популяційні процеси, недостатньо вивчати теперішнє населення окремо взятих теренів.
