Українські маври: розкриття лінгво-генетичої загадки
Під час мусульманської експансії у VIII столітті на терени сучасної України прийшли чужинці. То були онуки Ноєвого сина Сіма.
На цьому у своїй приголомшливій міждисциплінарній праці «Правда про походження українців» наголошує славної пам'яті доктор наук і відомий фахівець у галузі загального мовознавства Костянтин Тищенко. З його слів, важливою складовою, яку тривалий час обходили історики, археологи та лінгвісти були неспростовні докази генетики.
Y-гаплогрупа E1b1b (~3%): сахарська
Отже, Y-гаплогрупа E1b1b (в Україні нарахавано до 3%) — ознака міграцій з Африки до Європи, а її підгрупа Е1b1b1a2 пов'язана із колонізацією греків. Окрім Балкан і Центральної Європи звичайна на Кіпрі, на півдні Італії та Франції (це частини античного грецького світу).
E1b1b1b (E-M81 або E3b1b) є характеристикою берберів північного заходу Африки; у деяких районах Марокко до підгрупи E1b1b1b належить 80% населення. Є вона в Іспанії, Італії й на півдні Франції, на півдні Портуґалії 12%.
Із знайдених у мереж (див. нижче підбірку — прим. ред.) на нас дивляться алжирські кабіли: вони належать переважно до берберської гілки «великої європейської раси». (Хоча поняття й застаріло, але тут його вжити доречно).
З очевидністю, такі обличчя в Україні не чужі; кілька відсотків кабільського населення Алжиру — блондини. Важко повірити, що молодик праворуч — не з Обухова чи Кагарлика.
Маврські топоніми
До нас люди Y-гаплогрупи E1b1b потрапили із потоком мусульман через «коридор Росафи». Судячи з назви річок Русава, Гайсин, Росава, Гайшин, Rusava, Rossau-Gischau, Russow-Gischow (тут же Alach, Allach, Müsselmow!).
Це проникнення арабів до Європи почалося у VIII столітті за халіфа Гішама (724-743), столицею якого було місто Русафа у теперішньому Омані (доти столицею був Дамаск, після Русафи — Баґдад). Ім'я адріатичного порту Росафа (тепер Шкодер в Албанії) виникло як репліка столичної Русафи, причому ні до 725 року, ні після 750 року воно не могло бути прапором Халіфату.
На Балканах маври просувалися вглиб річками Південна Морава, Західна Морава, Дунаєм — і далі іншою річкою Морава у Чехії; в Україні — Муравський шлях (Morawski). У цьому маршруті, відновленому із самих фактів топонімії, могли бути сумніви до публікації даних про Y-гаплогрупи чехів, мадярів, баварців, градієнтної схеми поширення Y-гаплогрупи E1b1b.
Докази генетики тут наочні й неспростовні (коричневі й чорні сектори, відповідність фактів топонімії та генетики — див. мапи нижче). Слідом арабохозарської війни 710-737 років є у нас назви селищ ПАТАЛАХівка на Луганщині (від вигуку джигаду: «Fatkh Allah!» / «Перемогу дав Аллах!»), також ПОДОЛЬОХ, ВОДОЛАГа і ВОДОЛАГівка (сюди ж сотня прізвищ Паталах і Патлах).
Імена халіфа Гішама і його полководців аль-Хараші, Маслами, Мервана увічнені у назвах: населених пунктів Гайшин, Гайсин, Хорошеве; могила Хорошева; кілька Маслівок, Мервин, Мервинці — в арабських топонімічних контекстах (про вираз на Волині робити мерву «збиткуватися» повідомив Володимир Шолом). З перемогою Аббасидів над Омейядами у 750 році пов'язані назви населених пунктів Жаботин, річка Жаботянка, численні Жабинці, Жабчі, Барабашівки.
Гідне подиву, що це регулярне проникнення маврів до Європи тривало до ХІІ століття, на що вказують назви Габун, Гапонівка,, Гапоно-Мечетне або Gaboń у Польщі. Ім'я села Тидрик на Миколаївщині виразно пов'язане із назвою озера Тидра біля Ґабону.
Там у 1040-х роках ібн-Ясін і його послідовники заснували перший рибат. Це був самобутній військовий монастир арабів для навернення кафірів (порівняйте у нас — Риботень, Риботин, Арабат, також Рабат у Марокко, Арбат, Арабач, Улемка, Улемль на росії).
Українські арабізми
Український словник зберіг інакше не пояснимі сепаратні арабізми на зразок потала, сум, могорич, хосен, мацапура, капарити (і Копирів кінець у давньому Києві). Унікальна семантика у слова «батьки» (це не множина від «батько», як і білор. бацькі, порт. os pais, ісп. los padres), — порівняйте араб. abu «батько» ~ abwein «батьки» (форма двоїни).
Типово українські — і водночас класичні маґрибські — риси зовнішности професора Карпа Джежули і його племінника-тележурналіста Андрія Джеджули, історика Ярослава Дзири. Прототипами цих прізвищ можуть бути назва порта Jijel / Джиджел в Алжирі та ім'я династії Дзиридів із Маґрибу (відомі та прізвища Джеджалій, Джиджора).
Мадзиґони
У своїй класичній праці «Мови світу» французи Антуан Меє і Марсель Коен повідомляють про туареґів таке: «Арабське слово twārög (в однині targi) відтворює місцевий частковий етнонім. Загальне ім'я, яким звуться туареґи – це діалектна форма слова imāziǥön... або у множині imuhaǥ (у північних говірках) чи imušaǥ (у південних), звідки назва мови tamāhaq або tamāšäq, tamāšäǥt / тамазігт».
Щойно згадана форма imāziǥön, та ще вживана у Сахарі й Марокко без протетичного і — māziǥön, — ураз нагадала автору прізвище його армійського ротного старшини Мадзиґона. У солдатські роки випускникуфілологу здалося, що це якесь молдавське прізвище — та й по тому.
Згодом серед тисяч наших студентів таке прізвище трапилося за 48 років єдиний раз. Аж ось коли прийшов розв'язок — у староукраїнській грамоті з Сучави 1473 року згадано болото Мастекун; від Сучави близько й до Покуття, звідки родом мій однополчанин.
А коли виявляється, що не лише у південній Буковині досі є села Mesteacăn, Măstăcan, Mestecăniş, а в Румунії взагалі таких назв 18, то стає зрозумілим, я́к туареги і на Покутті опинилися. Це знову «слід Росафи»!
Справді, є своя річка Росава і коло Таращі, і ще інша — за Ніжином аж під Новгород-Сіверськом У зв'язку з поширенням прізвищ Мадзиґон набуває актуальності назва острова Фезань на Дніпрі напроти Томашівки (із мапи іншого француз Ґійома де Боплана).
Річ у тім, що Феззан чи Фецан — це височина у центрі Сахари, де якраз і живуть туареґи (вони ж імажіґени і тамашеґ). Сюди ж назва оази Ґадамес у Лівії, упізнавана в імені села Годомичі на Житомирщині.
Сум суменний...
Подиву гідні деталі тривалого мирного співжиття з мусульманами зберіг словник. Поширене російське слово суматоха означає «метушня, поспіх, поквапність».
Відоме й діалектне українське [суматуха] «меланхолія», системно підтримуване словами сум, сумний, сумувати. Досі не було спроби розібратися у причинах разючої відмінності значень цих двох слів у двох сусідівслов'ян.
Арабський прототип soum «твердий піст» (під час рамазану) прямо вказує, що предки українців бачили похнюплених арабів удень. Натомість предки ж росіян (чи пак московитів) — були свідками їхніх поквапних розговінь уночі.
Y-гаплогрупа T (~1%): еритрейська
Насамкінець виділиму унікальну Y-гаплогрупу T, яка досить рідкісна в Європі у цілому (менше 1% населення — так і в Україні). Вона походить із берегів Червоного моря (звідки й назва), але етапи формування її пройшли й над Індом.
Прикметно, що крім Ефіопії та Європи, група T відома у південній Індії, росії, Танзанії та Камеруні (у народу фульбе 18%), в Австралії. Несподівано високі відсотки виявлені у місті Шякка на Сицилії (18%), на іспанському острові Ібіса (17%), у Сербії (7%).
Від 3 до 4% населення належать до групи Т в Італії, Портуґалії, Греції, зутрічається на півдні Албанії. Значить, і до нас люди групи Т могли потрапити все тим же шляхом — через Росафу.
Окремо медіаагенція «Останній Бастіон» зауважує, що прадавнє минуле українського народу досі припадає пилом попри численні розвідки. Дослідники зосереджуються на одному предметі, не бачачи загальної цілісності картини.
