Глибинна трансформація українського господарства
Економіка повоєнної України просто мусить здійснити перехід від сировинної моделі до продовольчої. У нас немає іншого шляху для розвитку.
Війна, спричинені нею руйнування, логістичні перебої, пролили світло на фундаментальні проблеми української економіки. Однією з них є її орієнтація на експорт сировини, тобто габаритних товарів з низькою доданою вартістю.
До початку війни коли мова йшла про український експорт, у першу чергу мали на увазі зерно, руду, металопрокат. Доля продукції з високою доданою вартістю була доволі мала.
Проте, бізнес швидко зробив висновки, і український аграрно-промисловий комплекс почав швидку трансформацію. Її мета – диверсифікувати свій асортимент товарів та наростити продажі товарів з високою доданою вартістю.
На тлі не вивезення частини зерна і його здешевлення через це, в Україні почало зростати поголів'я промислового свинарства, птахівництва. Окрім цього, зростає експорт молочної продукції – у серпні ця галузь показала рекордне зростання за останні 2 роки з трендом на подальший ріст.
Паралельно з продовольчою сферою, в АПК активно формується сфера біоенергетики. Буквально на днях було приватизовано Марилівський спиртзавод; стартова ціна лота складала близько 54 мільйонів гривень, під кінець аукціону ціна зросла майже у 3 рази, до 150 мільйонів гривень.
Для України, що має купу зерна, розвиток спиртовиробництва – стратегічна потреба. Це можливість не лише збільшити енергетичну незалежність нашої держави, а і наростити експорт продуктів з доданою вартістю на фоні "зеленого" тренду в Європейському союзі.
Навіть не віриться, що у нашій країні буквально донедавна була державна монополія на виробництво спирту. Міністерство агарної політики також звітує про початок інвестиційних проєктів з нарощення потужностей з глибокої переробки зернових культур, а саме збільшення виробництва борошна, макаронних виробів.
І якщо борошно немає сенсу експортувати, то ось макаронні вироби – непоганий товар. Навіть зараз в Україні можна побачити литовські макарони.
Автор – Валентин Краснопьоров, засновник громадської ініціативи "Останній Капіталіст"
