Громадянську війну в Грузії у 1990-х спровокував Кремль
За категоричну відмову вступу Грузії до російськоцентричного блоку СНД Москва помстилася її президенту Звіаду Гамсахурдіа.
Громадянська війна у Грузії (1991-1993 рр.) є ситуативним внутрішньогрузинським непорозумінням, на якому підло зіграла Москва. Штрихи запровадженого нею сценарію рельєфно оприявнились у стратегії "русскай вєсни", як попередньо відпрацьованого плану розчленування єдиної країни.
Про героїв періоду грузинської смути почну говорити з постаті Звіада Гамсахурдіа. Бувши сином визнаного комуністичним режимом класика грузинської літератури він мав повний пакет забезпеченого життя та перспективу успішної кар’єри, втім свідомо обрав шлях дисидентства.
Юність проведена у середовищі антикомуністичного підпілля не могла не привести його до похмурих днів переслідувань, арештів та ув’язнення. Тюремні камери прийшли на зміну мебльованим апартаментам батьківської оселі.
Звіад Гамсахурдіа – найбільш безкомпромісний щодо московського експансіонізму державний керманич пострадянського простору. За його категоричну відмову від пропозиції вступу Грузії до російськоцентричної міжнародного блоку СНД Москва помстилася Звіаду, завдававши подвійного удару:
1) роздмухала сепаратистську істерію в Абхазії та Південній Осетії (що увінчалося війнами з офіційним Тбілісі);
2) посіяла розбрат між грузинами з кульмінацією у вигляді державного перевороту та громадянської війни в середині країни.
Важкі дні збройного опору на два фронти (зовнішня війна з кремлівськими інтервентами та заколотниками в середині Грузії) змусили звіадистів покинути терени Сакартвело. Президент Чеченської Республіки Ічкерія – Джохар Дудаєв простягнув руку допомоги своєму другу, вчителеві та поплічнику з антиімперського блоку кавказьких народів.
Відтак Грозний стає останньою цитаделлю грузинських націоналістів, очолених харизматичним лідером нації – Звіадом Гамсахурдіа. Книгу про якого невдовзі презентує наша підпільна видавнича лабораторія "Zалізний Тато".
