Хам там справив бал

Якщо й після оцієї прес-конференції Зе ти, друже, все ще налаштований дозволити невтьопі і далі насміхатись над здоровим глуздом, вибачай – забачивши тебе, перебіжу на протилежний бік вулиці.

Фахівці назвали вчорашній вихід блазня на люди «стрес-конференцією». Влучно.

Бо такі як ти, друже (і вас все ще мільйони!), аж захлинаються у захваті: «Как он красіво отшіл Бутусова!», «Всьо правільно об'ясніл, умнічка!».

Фанатизм не лікується.

Авжеж, коли ні батько з матір'ю, ні вчитель фізики не вбили тобі, друже, навичок критичного мислення, то годі чекати твого прозріння. Віра вона така – будь той лапсердак на ідолі заляпаний гімном по самісінький комір, істинний вірянин не має сумніву, що його бог зродився, помре й воскресне в сліпуче білій сорочці. Така наша природа. Не стачає розуму, вигадуємо нелохів.

Друже, ти ж висидів півдня перед екраном? Ти ж бачив, що під час «стрес-бла-бла-бла» витворяли на обличчі генія розмовного жанру його брови, губи, щелепи, сліпаки, підборіддя і ніс?

А якщо бачив, як оці атрибути найвеличнішого лика жили окремим від Нелоха життям, чи не напросилася й тобі, шановний, думка, що ти разом з тридцятьма двома допущеними журналістами присутній на обході психіатра?

Ти, друже, звернув увагу на абстинетний синдром у героя твоєї мрії? Чи він, як і Лєнін, у тебе не какає?

А ти міг би помітити, що коли емоції брали верх, і Нелох переходив на рідну російську, префронтальна кора вождя не справлялася із фронтальними запитаннями Бутусова та Ткача, і лідер сучасності закінчував думку, ще її не почавши! Абстиненція? Однозначно. З твого, друже, дозволу вибору.

А оте? Брови національного факапа несподівано, нашуганими горобцями злітали кудись угору аж до перспективних залисин.
Тремтячі від несправедливих образ губи нагадували то знак місцевої гривні, то еМВееФського долара у стані девальвації.

Щелепи ходором ходили як зад Колі Тіщенка у знаменитому відосику з автівки.

Розфокусовані сліпаки микуляли навколишнім середовищем, і лише коли натрапляли на натхненне обличчя Нікіфорова, на якусь мить зупинялися – або ж ввижався Порошенко, або згадувався висолоплений язик стрес-секретаря на тлі американської статуї Свободи.

Підборіддя, було, безвольно обвисало баранячим курдючком і ним би точно не вдалося зіграти на роялі.

Ніс… А що – ніс? Звично винюхував дозу. Лестощів, захоплення, захвату. Жалю – діти ж бо ростуть сиротами, а Пєрвая Лєді вже забула про попередні пестощі…

Гаразд, друже. Не переконали ми тебе ні в чому. Ти не туди дивився. Якщо нашого реноме інфантильно-диванного блогера мало, тоді, друже, переглянь оце :

Сподіваємось, авторитет Дмитра Чекалкіна наверне на розумніший вибір.

Продемонстрована на стрес-маскараді «екваторіальним Я–президентом!!!» безумовно-рефлекторна міміка, як канал невербальної комунікації зеленої влади, не передбачала обміну розумними думками. Їх і не було, принаймні, з одного, Нелошого боку.

Бо оприлюднені твоїм Нелохом версії державного перевороту на чолі з «генералом Ахмето», державної зради Бурби та Бутусова і недержавних польотів з Кротом-ювіляром до Гути і назад змушують перечитувати Бакуніна з Кропоткіним.

Це ми про «негайне всенародне повстання робітничих мас».