Хто перешкоджає законній діяльності ЗСУ ?

Фронтова військова частина під час війни судиться з правоохоронцями та намагається в судовому порядку примусити їх виконувати свою роботу

Маю ділову пропозицію до заступника генерального прокурора Антона Войтенка та начальника «військового» департаменту Офісу Генпрокурора Віталія Панченка.

Оскільки ви, Антоне Борисовичу та Віталію Миколайовичу, нервово сприймаєте мої публікації про ваші непересічні персони, пропоную домовитись: ви копняком під зад виганяєте з органів прокуратури заступника керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Володимира Татаревича й реєструєте у зв’язку з його витівками кримінальне провадження за ст. 114-1 КК України («Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань»), а я більше не згадую про ваше існування й не рахую гроші у ваших кишенях.

Піти на таку угоду – то у ваших інтересах.

Бо все однаково Татаревичу не уникнути ані Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, ані кримінального провадження (сподіваюсь, ви начувані про мою наполегливість), а ви, якщо пристанете на мою пропозицію, будете спокійно спати.

Фабула професійних звершень Татаревича невибаглива й цілком характеризує той організаційний безлад, який Войтенко та Панченко влаштували на руїнах колишньої військової прокуратури.

29 травня 2023 року командир однієї військової частини направив до Київської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Центрального регіону (за місцем постійної дислокації військової частини) повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення за фактом самовільного залишення військової частини солдатом Н., який з жовтня 2022 року відсутній на службі. Керівник Київської спеціалізованої прокуратури Артем Новов замість того, щоби забезпечити внесення повідомлення в ЄРДР, наступного дня переслав його до Миколаївської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Південного регіону – за місцем вчинення кримінального правопорушення, оскільки в жовтні 2022 року ця військова частина виконувала завдання на херсонському напрямку. Сподіваюсь, КДКП роз’яснить пану Новову, що місце скоєння злочину не має жодного відношення до місця розташування органу, який зобов’язаний вносити відомості в ЄРДР – принаймні, дисциплінарне провадження з цього приводу вже відкрито…

Але й Миколаївська спеціалізована прокуратура в сфері оборони Південного регіону в особі пана Татаревича відмовилась виконувати вимоги ст. 214 КПК України і листом від 11.07.2023 повідомила військову частину, що матеріали відносно солдата Н. переслані до Першого слідчого відділу (з дислокацією в м.Миколаїв) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві. Листом від 01.08.2023 слідчий Соловйова-Албул повернула у військову частину матеріали службового розслідування та повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, мотивуючи це тим, що «на теперішній час відсутні достатні відомості про кримінальне правопорушення та підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на даний час немає».

Тож довелось командиру військової частини звертатись зі скаргою на бездіяльність слідчого до Заводського районного суду Миколаєва. 

Ці рядки пишуться 16 вересня 2023 року, інформації про судове рішення (справа №487/5139/23) доки немає. Втім, можна не сумніватись, що суд зобов’яже ДБР зареєструвати кримінальне провадження, а потім буде ще один суд – у зв’язку з невиконанням пані Соловйовою-Албул ухвали слідчого судді… І це при тому, що Татаревич зобов’язаний був внести в ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення впродовж 24 годин й направити в ДБР не повідомлення командира військової частини, а матеріали кримінального провадження.

Але це тільки початок.

Командир все тієї ж військової частини листом від 24.07.2023 направив безпосередньо до Миколаївської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Південного регіону повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення за фактом самовільного залишення військової частини ще одним солдатом, на прізвище З. Цей З. у червні 2022 року був направлений на ВЛК у зв’язку з припадками, спричиненими зловживанням спиртним, у липні 2022 року перестав виходити на зв’язок, у частину не повернувся й зараз, кажуть, непогано себе почуває – перебрався жити до Києва, одружився, влаштувався на роботу, майже не п’є...

Годі й казати, що пан Татаревич і в цьому випадку відмовився виконувати вимоги закону й знову переслав повідомлення про злочин у ДБР, де його зареєстрували 11.08.23 за №16932-23/мк. На запит військової частини Миколаївське теруправління ДБР 16.08.2023 відповіло, що слідчий ще не вирішив, що робити з цим повідомленням – вносити відомості в ЄРДР чи, як це у них прийнято, відправити матеріали в кошик на сміття.

Тому командир військової частини знову звернувся до Заводського районного суду Миколаєва зі скаргою на бездіяльність слідчого. І – уявіть собі – суд 13 вересня 2023 року відмовив у задоволенні скарги: у судовому засіданні з’ясувалось, що Татаревич, довідавшись, що військова частина звернулась до суду (а я про це написав у Телеграм-каналі) 17 серпня з переляку вніс у ЄРДР за №42023152410000041 матеріали, які він 11 серпня відправив у ДБР.

Здавалося б – і слава богу, прокурор став на шлях виправлення.

Але не поспішайте радіти: Татаревич не направив у військову частину витяг з ЄРДР, а слідчий ДБР також відмовляється це робити, мовляв, хто вносив у ЄРДР, той нехай і інформує.

При цьому військова частина знаходиться не в Миколаєві і не в Києві – вона на фронті, під Бахмутом, і до найближчого поштового відділення від командного пункту треба їхати 50 км. До того ж військова частина не має поштової адреси – військові, як відомо, користуються або фельд’єгерським зв’язком, або СЕДО (системою електронного документообігу).

І судиться командир військової частини зовсім не через любов до мистецтва: витяг з ЄРДР – це єдиний документ, на підставі якого дезертиру можна призупинити військову службу, виключити його зі списків особового складу й прийняти на його місце іншого військовослужбовця.

Тому до тих пір, доки Татаревич не надішле у військову частину електронною поштою витяг з ЄРДР (а саме про це просив командир у своєму повідомленні про злочин), дезертир рахуватиметься на військовій службі.

Але Татаревича не хвилює, що вся країна воює – особисто йому фронт не загрожує. І в суд оскаржити його бездіяльність військова частина не може, бо через воєнний стан реєстри закриті й неможливо встановити, в який районний суд Миколаєва треба звертатись – чи то Заводський, чи то Центральний. І телефонних дзвінків від військових пан прокурор не боїться – номер телефону (0512) 533195 Миколаївської спеціалізованої прокуратури, зазначений на сайті Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Південного регіону, не обслуговується, а за телефоном (0512) 3797777, який зазначений на бланках Миколаївської спеціалізованої прокуратури, ніхто не бере слухавку.

Тому військова частина може лише в один спосіб отримати витяг з ЄРДР: домогтись показового звільнення Татаревича з органів прокуратури та притягнення його до кримінальної відповідальності за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил – щоби іншим прокурорам було неповадно. Тому я й пропоную панам Войтенку та Панченку угоду: Татаревича від моєї важкої руки вони вже не врятують, а собі допоможуть.

Погоджуйтесь, Антоне Борисовичу та Віталію Миколайовичу!