Хто справді «працює на Кремль»
Ті, хто вимагає виконання Конституції України, чи ті, хто відмовляються звернутися в Конституційний Суд, щоб отримати роз'яснення її норм?
Влада «слуг» дуже любить будь-яку справжню критику на свою адресу називати «рукою Кремля». Це також був улюблений захисний механізм їхніх попередників, які тепер лицемірно самі на це скаржаться.
Так, очевидно, що Московія робить все можливе, аби посіяти хаос в українському тилу. Але проблема полягає в тому, що «наша» влада робить все можливе аби їй в цьому допомогти. Своєю колосальною корупцією; антинародними законами, які прямо зараз ухвалюються Верховною Радою; злочинною бездіяльністю по відношенню до різноманітних зрадників, а іноді навіть і відвертому сприянню ним (як от втеча Арестовича, наприклад) тощо - цей перелік можна продовжувати дуже довго.
І ось останніми днями ми бачимо чергову інформаційну кампанію про «руку Кремля», тепер щодо строку президентських повноважень Зеленського.
Замість того, щоб давно зробити відповідне подання до Конституційного Суду й прибрати правову невизначеність щодо повноважень Верховного Головнокомандувача під час повномасштабної війни, бачимо від влади хвилю джинсових публікацій в анонімних Телеграм-каналах, пафосні звернення до «міжнародних партнерів», балачки придворних «блогеро-експертів» та інший медійний цирк. Вкотре злочинна бездіяльність.
Але цього разу така бездіяльність є особливо небезпечною й якраз дуже підіграє Кремлю, адже тут дуже важливою є правова визначеність. А в умовах неоднозначності Конституції на цю тему, яким би непопулярним не був Конституційний Суд, його рішення дало б цю визначеність і суттєво б ускладнило підривне завдання Кремля.
Для тих, хто не розуміє в чому саме неоднозначність, пояснюю.
Стаття 83 Конституції України чітко вказує на те, що відбувається з повноваженнями Верховної Ради під час воєнного стану:
«У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану».
Але проблема полягає в тому, що такої норми немає для повноважень Президента, й при цьому стаття 103 Конституції прописує, що:
«Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років»,
Більше того, в Конституції немає жодної заборони проводити президентські (чи будь-які інші) вибори під час воєнного стану. Така заборона прописана в іншому законодавстві, яке теоретично можна було б змінювати простою більшістю у Верховній Раді.
Одночасно стаття 103 має таку імперативну норму:
«Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень Президента України».
Так, хтось зверне увагу, що далі в тій самій статті написано, що:
«Порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом».
І, мовляв, в законі встановлена заборона на вибори під час воєнного стану, а отже є такий механізм «зупинки». Але хтось інший може відповісти на цей аргумент, що законом може встановлюватися виключно порядок проведення виборів, а не чи можуть вони бути проведені взагалі, адже в іншому випадку в законі можна буде прописати ще купу непередбачених Конституцією «зупинок», підлаштованих під бажання когось лишатися Президентом.
Ще хтось може звернути увагу на статтю 108:
«Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України».
А хтось інший може такій людині відповісти, що ця стаття писалася не для того, аби тримати когось нескінченно на посаді в порушення інших - імперативних — норм Конституції, а для забезпечення спокійної, безперервної передачі влади в рамках демократичного виборчого процесу.
Отже, як бачите, колосальна неоднозначність Конституції на тему «що робити, якщо 5 років повноважень Президента закінчуються під час воєнного стану» є очевидною для будь-якої неупередженої, адекватної людини.
І можна нескінченно дискутувати/сваритися на цю тему в соцмережах, можна розписувати величезні трактати про природу демократії, історію затвердження нашої Конституції, хто що «мав на увазі», про те чи теоретично можливо проводити вибори під час воєнного стану тощо, а можна просто прочитати відповідне рішення Конституційного Суду — органу створеного якраз для таких проблем.
Ось тільки такого рішення зараз немає, бо «слуги» досі не зробили відповідного подання. Тож закликаю їх схаменутися, не підігравати кремлівській підривній діяльності, про яку вони самі попереджають, і терміново зробити цей правильний крок, не думаючи про свої власні владні крісла!
