«Ізраїль» після війни: стратегічна поразка під виглядом перемоги

Крутий «Ізраїль» — от з кого треба брати приклад!

Давайте підсумуємо цю криваву м’ясорубку.

Що ж здобув «Ізраїль»?

• Визнання Палестинської держави. Франція, Велика Британія, Канада, Австралія, Португалія та ще кілька країн Заходу у протест на дії «Ізраїлю» вперше визнали Палестину. Макрон зробив це прямо на засіданні ООН. А Нетаньягу засуджував. США і Трамп також засудили кампанію визнання Палестини. Але тепер з’являється одне «але»: «План Трампа», який підписано, має кінцевою метою де-факто утворення єдиної палестинської адміністрації в Газі та на Західному березі річки Йордан.

• На час перехідного періоду сектором Газа управлятиме зовнішня адміністрація. Початково — на чолі з самим Трампом, яка керуватиме фінансуванням відновлення сектору. Також серед керівництва названо ім’я Тоні Блера, якого вважають автором «плану Трампа». Паралельно Палестинська адміністрація (ПА), що керує Західним берегом, пройде програму реформ для подальшої передачі їй контролю за сектором.

• План Трампа передбачає згоду ХАМАС на роззброєння і відхід від управління Газою. Здавалося б, перемога «Ізраїлю». Але всі знають, що «Ізраїль» не для того тридцять років тому допоміг створити ХАМАС і розколоти попередню адміністрацію палестинців, щоб у них була легітимна світська влада. Про це недавно сказав глава європейської дипломатії Жозеп Боррель. Та й у самому «Ізраїлі» не особливо заперечують, що там вели стратегію підтримки радикалів, щоб перемогти ФАТХ і підважити легітимне палестинське керівництво, з яким 1993 року підписали домовленості в Осло, за які правий радикал убив Іцхака Рабина.

• Тепер ХАМАС начебто відходить, а на його місце має зайти комітет зовнішнього управління, а потім — об’єднана палестинська адміністрація. В «Ізраїлі» визнають провал 30-річної стратегії Нетаньягу.

• Міжнародні стабілізаційні сили. США, арабські та інші міжнародні партнери об’єднають зусилля для формування Міжнародних стабілізаційних сил (МСС) для негайного розгортання в Газі. «Ізраїль» же виводить війська із сектору. Однією з перешкод для угоди було те, що лідери ХАМАС не вірили, що «Ізраїль» не відновить війну після звільнення своїх заручників. США відправляють 200 військових спостерігачів для контролю за перемир’ям. Ізраїльська армія поступово передаватиме окуповану територію МСС.

• Здавалося б, перемога «Ізраїлю»: тепер спостерігачі побачать «підлих арабів» і їхній «тероризм». Але мало хто знає, що «Ізраїль» традиційно десятиліттями протистояв допуску міжнародних спостерігачів на територію конфлікту. Так, окрім атак на журналістів, наприклад, 2022 року «Ізраїль» блокував розширення юрисдикції МКС, якого прохали палестинці. «Ізраїль» навіть ображався на Україну за те, що ми в ООН голосували за допуск спостерігачів. Тепер між сторонами з’являються свідки.

• Колись Жак Ширак казав Нетаньягу прямо в обличчя:

«Я не вірю жодному вашому слову. Це ваша стратегія — провокувати арабів».

• Тепер у Газі з’являються міжнародні спостерігачі. Дуже важливо — американські військові. Тепер між сторонами з’являються не просто правозахисники, чиї багаторічні доповіді про етноцид і геноцид легко було дискредитувати, а й американські свідки. Може здатися дивним, що терористи з ХАМАС погодилися на присутність американців, чиїми бомбами вбили 70 тисяч цивільних.

Але все стає зрозуміліше, якщо згадати, наприклад, кейс Джоша Пола — чиновника адміністрації Байдена, який після особистого перебування в зоні конфлікту кардинально змінив позицію з проізраїльської на пропалестинську.

Гуманітарний напрямок

• Обмін заручниками. ХАМАС повертає ще 20 живих ізраїльтян, «Ізраїль» — 2 тисячі палестинців. Метою атаки ХАМАС 7 жовтня було звільнення власних заручників, що сиділи в ізраїльських тюрмах. ХАМАС не досяг своєї мети повністю (після 2023 року «Ізраїль» просто наловив нових людей і тепер віддає), але й «Ізраїль» втратив багатьох заручників загиблими. Якби 2016 року уряд не почав саджати 14-річних «терористів» за кидання каміння в поліцію, можна було б уникнути всієї цієї крові.

• «Рукотворний голод» (за визначенням ООН) закінчено. Трамп оголосив, що тепер у Газу буде допущено 600 вантажівок із харчами щодня. Дивно. Невже хтось раніше їх не допускав?

• Амністія для ХАМАС. Члени руху зможуть вільно евакуюватися до інших країн, якщо забажають.

• Декларована 2023 року мета «повного знищення ХАМАС» так і не досягнута. Отже, теоретично бойовики можуть одягнути піджаки й уже як члени партій або «герої війни» балотуватися на виборах до ПНА. Глава ХАМАС чи якийсь його генерал, якщо «Ізраїль» не вб’є його до того, може стати президентом Палестини.

• ЦАХАЛ за два роки так і не зумів взяти прибережну смугу шириною 7 км у боях проти слабкого супротивника. Міф про «неймовірний рівень» ізраїльської армії розвіявся. Ізраїльські наземні війська виявилися нездатні провести операцію навіть рівня Бахмута.

Міжнародні відносини

• Вибух антиізраїльських настроїв у світі. Жертва в очах світу перетворилася на ката, а агресор 7 жовтня — на жертву. Нетаньягу підірвав репутацію свого народу, і це обнуляє всі жертви, яких зазнали ізраїльтяни 7 жовтня.

• Розкол із США. Трамп не погодив план Нетаньягу і правих міністрів щодо повної окупації анклаву та виселення двох мільйонів мешканців. Він нав’язав інший план, який зруйнував десятирічну стратегію правих.

• Падіння підтримки в США. Опитування показали найнижчий рівень симпатій до «Ізраїлю» за десятиліття. Кількість американців, які вважають, що США занадто підтримують «Ізраїль», перевищила 50%. Це й спонукало Трампа нав’язати свій план.

• Стратегічний підрив підтримки. Атакою на Іран улітку Нетаньягу відкрив очі американським елітам. Навіть прихильники Трампа, зокрема Такер Карлсон, почали обурюватися, що «Ізраїль» намагається втягнути США у війну.

Ізраїльське суспільство

Поглиблення розколу. Як сказано у Старому Заповіті: «Кожне царство, поділене супроти себе, не встоїть». Моральний наратив про «вбити вдесятеро більше» у відповідь спричинив багатотисячні протести за зупинку війни та договір із ХАМАС. Якщо ізраїльське суспільство не проведе морально-етичну революцію з відмовою від дикої моралі «убивати першими», «Ізраїль» у кінцевому рахунку загине.

Висновок

Якщо договір, який погодив уряд Нетаньягу, буде виконано, це фактична воєнна поразка «Ізраїлю».
Схоже на результати інтифади кінця 1980-х і підписання домовленостей в Осло.

Праві будуть зацікавлені зірвати повне виконання цих домовленостей. Відкрита фаза війни закінчилася, фотоспалахи погаснуть — і всі забудуть. При Трампі «Ізраїль» затягуватиме виконання документу, а після завершення його каденції, найімовірніше, станеться чергова провокація — наприклад, нове вторгнення поліції до мечеті Аль-Акса у Рамадан чи виселення палестинських сімей зі Східного Єрусалима.

І нарешті — з точки зору України

Кривава чорна діра, яка всмоктує зброю США, на якийсь час затихає. Зброю в нас під приводом «Ізраїлю нужно вижить» якийсь час не забиратимуть. З’являється вікно можливостей наростити підтримку з боку США.

Більше того, тепер ми зобов’язані казати Трампу: «От бачите, ви допомогли вбити 70 тисяч терористів — і вони капітулювали. Тепер, ваше сиятельство, так само треба з рашистами. І вони теж капітулюють».

Фактично, оголошенням перемоги «Ізраїлю» Трамп змусив його підписати мир на невигідних умовах, проти яких 30 років боролися праві. Те саме може статися і з Україною. Ми вже рік протистоїмо вимогам піти на компроміс і обмін територіями. Не піддалися лише тому, що маємо союзника — Європу. «Ізраїль» такого «запасного» союзника не мав. Бо, як відомо, «у Ізраїлю нєт друзєй — только інтереси». Тому, залежний від одного союзника, він був змушений прийняти невигідні умови.

Для нас із цього висновок: важливо мати не лише інтереси, а й друзів. А чужий «крутий досвід» — не копіювати.

Джерело