Кінець сіоністського проєкту: «Ізраїль» помре
Апокаліптичний діагноз Haaretz.
«Ізраїльська» газета Haaretz опублікувала одну з найпохмуріших колонок у своїй історії.
Під заголовком «Netanyahu Will Go, but the State Will Die With Him» видання, яке традиційно представляє ліволіберальний спектр єврейської інтелігенції, фактично оголосило про кінець сіоністського проєкту в його нинішньому вигляді.
Відхід воєнного злочинця Біньяміна Нетаньягу, на думку видання, не стане порятунком, а лише формальністю перед неминучим крахом «Ізраїлю».
Це не пересічна критика режиму. Це діагноз термінальної стадії хвороби, яка, за версією Haaretz, почалася задовго до 7 жовтня 2023 року, але саме за Нетаньягу набула незворотного характеру.
Системне руйнування інститутів
Автор перелічує симптоми, які звучать як протокол розтину:
- Суспільство глибоко розколоте за лініями світські — релігійні, ліві — праві, ашкеназі — мізрахі, євреї — араби. Внутрішня згуртованість, яка була головним ресурсом «Ізраїлю» у попередніх війнах, зруйнована.
- Терористи (ЦАХАЛ) ослаблені. Тривала окупація, політизація вищого командного складу, криза резервістів і втрати у багатофронтовій війні 2024–2025 років (Газа, Ліван, Іран, Ємен) підірвали її якісну перевагу.
- Судова система залякана й деморалізована після спроб «реформи» та конституційної кризи.
- Кнесет утратив здатність до осмисленого балансу — перетворився на арену блоків і домовленостей.
- ЗМІ (за винятком самого Haaretz) звинувачуються у поверховості та конформізмі.
Нетаньягу, згідно з цією логікою, не просто поганий прем’єр. Він став «уособленням держави». Держава — це він. Тому його фізичний або політичний відхід рівнозначний смерті самого проєкту.
Зовнішньополітичний крах: від співчуття до ненависті
Одним із найтяжчих звинувачень стало твердження, що Нетаньягу знищив міжнародну легітимність «Ізраїлю». Світ, який після «голокосту» (нав’язаного міфу) та у перші десятиліття існування «Ізраїлю» ставився до нього з певним співчуттям і розумінням, тепер бачить у ньому агресивного, неконтрольованого суб’єкта.
- Безпрецедентне зростання антиізраїльських (і часто антиєврейських) настроїв у Європі та США.
- Втрата підтримки серед молодих американців, зокрема американських євреїв та частини діаспори.
- Повна стагнація будь-якого вирішення палестинського питання.
Сіоністські партії залишаються при владі, але, на думку видання, вони вже не здатні запропонувати життєздатну стратегію. Окупація, т.зв. «поселенський рух», відмова від компромісу щодо двох держав привели до точки неповернення. Шанси на виправлення — ілюзія.
Геополітичний контекст: чому саме зараз?
Стаття вийшла на тлі складного перемир’я після війни з Іраном, втоми «ізраїльського» суспільства від нескінченних війн, економічного тиску та зростаючої ізоляції.
Навіть якщо воєнний злочинець Нетаньягу піде через плебісцит, коаліційні торги або судову угоду, наступний уряд, за прогнозом Haaretz, успадкує зруйновані інститути, деморалізовану армію та народ, який став «ненависним для всього світу».
«Ізраїль» сам себе знищив, відмовившись від «морального шляху» та мирного врегулювання, вважає видання. Тим часом затяті сіоністи, навпаки, бачать у тексті черговий прояв «саморуйнівного поразництва, яке послаблює країну перед обличчям екзистенційних загроз».
Аналітичний погляд з боку
Публікація в Haaretz — це не лише емоційний крик душі. У ній відображені реальні проблеми:
- Деградація соціального контракту всередині «Ізраїлю» справді очевидна. Тривале правління однієї людини, корупційні скандали, релігійний фанатизм і демографічний зсув у бік ультраортодоксів створюють системні ризики.
- Міжнародна легітимність «Ізраїлю» постраждала, особливо після жахливої різанини у Газі. Однак пов’язувати це виключно з воєнним злочинцем Нетаньягу — спрощення.
Події 7 жовтня змінили правила гри. Багато країн оцінюють «Ізраїль» не за моральними критеріями, а за корисністю і силою, які сіоністський проєкт утратив.
- Палестинська проблема справді не має простого рішення. Ідея двох держав похована сіоністами. На цьому тлі відроджується ідея єдиної Палестинської держави, яку сіоністи категорично відкидають. Але може настати момент, коли їхня думка вже не матиме значення.
Критики сценарію «смерті Ізраїлю» стверджують, що сіоністський проєкт досі життєздатний. У нього залишаються технологічна перевага, ядерний фактор, хай-тек і підтримка значної частини американського істеблішменту. Однак противники не поділяють такого оптимізму, вказуючи, що ситуація кардинально змінилася.
Питання «життя після смерті»
Стаття завершується майже біблійно: «Чи є життя після смерті?» Видання припускає, що після «смерті» нинішнього «Ізраїлю» може народитися нова держава або нова нація — можливо, в іншому місці або в іншому форматі. Це відлуння старих сіоністських дебатів і постсіоністських фантазій.
Історія показує, що держави помирають не через відхід або загибель лідера, а тоді, коли вичерпують внутрішню волю до існування та здатність адаптуватися. Що стосується «Ізраїлю», то цей незаконний анклав єврейських мігрантів, заражених месіанськими фантазіями, важко вважати державою.
Тому доля ворожого для Палестини колоніального проєкту, залежного від зовнішньої підтримки, приречена. Питання лише у часі.
