Київ перетнув уявні «червоні лінії» Москви й Вашинґтона — слава Україні!
Володимир Зеленський готовий ігнорувати ядерні погрози кремлівського бункерного діда. У США налякані перспективою Третьої світової війни.
Такий погляд на шпальтах впливового британського видання Financial Times висловив політичний оглядач Ґідеон Рекмен. Він наголошує, що президентська адміністрація Джозефа Байдена все ще побоюється масштабування ескалації конфлікту.
У момент наступу на Курськ військово-політичне керівництво України не лише перетнуло кордони РФ, а й перетнула «червоні лінії», встановлені «яструбами миру» на березі Потомаку. Після 24.II.2022 влада США наполягає на тому, що її мета — допомогти Україні захистити свою територію та вижити як суверенній державі.
Будь-яке припущення у тому, конфлікт може бути перенесений на територію росії, розглядалося як небезпечне. Після Курського наступу Зеленський зневажливо відгукнувся про обмеження, які Байден наклав на бойові дії Києва, засудивши «наївну, ілюзорну концепцію про червоні лінії щодо росії, яка домінувала в оцінці війни деякими партнерами».
Цей погляд, за словами голови української держави, тепер «звалився у прірву». Але чи це так? Різниця між обережністю Вашинґтона та ризикованістю Києва відбиває не лише різницю в аналізі того, як далеко можна зайти із путіним; це також відображення тонкої різниці цілей воєнного конфлікту.
На початку російського позаторішнього лютневого вторгнення президент Байден поставив перед своєю адміністрацією дві наступні цілі:
- перша полягала у підтримці України;
- друга — уникнути Третьої світової війни.
Але Україна виборює своє право на виживання і без вагань погодилася б на пряму участь США у конфлікті проти РФ. Згідно із твердженням у книзі Девіда Сенґера, Байден навіть припустив, що Зеленський, можливо, навмисно намагається втягнути Америку у новий планетарний конфлікт.
Як наслідок у Вашинґтоні та Києві по-різному ставляться до ризику. США послідовно виявляють обережність щодо видів зброї, що постачається Києву і коли в Україну вперше було поставлено ракети далекого радіусу дії типу HIMARS, адміністрація Байдена встановила обмеження на дальність їхнього застосування.
Лише у травні Білий дім і Пентаґон дозволили використовувати поставлену Америкою зброю по цілях на теренах так званої «суверенної росії». Ці заборони все ще діють, хоча українці завзято домагаються їхнього скасування.
Різниця у терпимості до ризику між США та Україною відбивається і в Європі. Держави, які знаходяться поблизу театру воєнних дій та відчувають пряму загрозу з боку РФ (скажімо, Естонія та Польща), наполягають на наданні Україні більш сучасної зброї та більшої свободи дій під час її використання, натомість Німеччина діє набагато повільніше.
Українці вже давно скаржаться, що обережність наймогутніших союзників означає, що їм доводиться воювати з однією рукою за спиною. А от РФ може вільно завдавати ударів углиб України, тоді як Україні цілеспрямовано заборонено завдавати ударів у відповідь.
І український, і американський уряди стверджують, що адміністрація Байдена не була проінформована про наступ на Курськ до того, як він відбувся. Хоча в інтересах Америки заперечувати пряму причетність до планування нападу на внутрішню росію, схоже, що це правда.
Щодо Курського наступу українці взяли приклад з Ізраїлю — здійснили військові дії, які не були схвалені у Вашинґтоні. І Україна, і Ізраїль виходять із того, що у разі успішних дій вони отримають ретроспективне схвалення Америки, а от у разі невдачі США зрештою допоможуть їм упоратися із наслідками.
На цю мить у Вашинґтоні з обережним оптимізмом дивляться на Курський наступ — хоч і залишаються сумніви в тому, чи Сили оборони України зможуть утримати захоплену ними територію і протистояти російським атакам на Донеччині. Але навіть успіх України навряд чи змусить США залишити обережність.
Американці, як і раніше, мають намір уникати прямого конфлікту з росією й серйозно ставляться до загрози ядерного конфлікту. США знають, що путін публічно погрожував застосувати ядерну зброю і РФ постійно відпрацьовує її застосування на військових навчаннях.
2022 року американська розвідка перехоплювала часті й часом докладні розмови між російськими військовими чиновниками про застосування ядерної зброї. Цілком можливо, що деякі із цих розмов були призначені для підслуховування.
Проте американці сприйняли публічні погрози та приватні розмови із РФ досить серйозно. Тому «умиротворювач ціною українських людей і земель» Джейк Салліван, радник Байдена із національної безпеки, попередив Кремль про «катастрофічні наслідки» у разі застосування ядерної зброї.
Американці посилаються на це попередження Саллівана, щоби спростувати ідею про те, що вони просто здалися перед російськими загрозами. Замість того, щоби поважати «червоні лінії» росії, США та їхні союзники невпевнено переступають їх навшпиньки, перевіряючи, як далеко можна завести путіна шляхом поступової ескалації.
Деякі західні аналітики вважають, що Курська наступальна операція остаточно спростувала ядерні погрози кремлівського бункерного діда. Так, Філліпс О'Браян з Університету Сент-Ендрюс стверджує, що вторгнення до росії «завжди було останньою передбачуваною червоною рискою застосування ядерної зброї — і українці маршують... наперекір їй».
Але влада США не вважає, що «остання червона риска» була успішно перетнута. Радники Байдена продовжують галасувати, що, якби путін повірив, що його режим перебуває на межі повної поразки, тоді росіяни могли б вдатися до використання ядерної зброї.
Відтак очевидно, що коли українці скаржаться, що їхніх союзників лякає ідея перемоги, це не має підстав. Дарма, що в Америці думки українців взагалі не цікаві, бо власні інтереси Вашинґтона — понад усе.
Медіаагенція «Останній Бастіон» також нагадує читачам про те, що на тлі українського просування Курщиною ставлення населення ресурсної федерації московії до путіна починає змінюватися. Кремлю все важче контролювати зомбоване суспільство.
