Київ розбирав завали — ВРП святкувала: бенкет після російської атаки
Вирок моральності ВРП: п’янка в елітному ресторані на тлі трагедії в Києві.
Ранок 20 серпня 2026 року для кожного киянина розпочався з жаху. Масована російська атака на столицю тривала майже дев’ять годин. Коли перші промені сонця пробилися крізь густий дим над зруйнованими будинками в Солом’янському, Святошинському та Дарницькому районах, рятувальники продовжували розбирати завали й шукати людей. За офіційними даними КМВА, кількість загиблих зросла до 15 осіб, серед них — діти. Наступний день, 21 серпня, у Києві оголосили днем жалоби.
Але в той самий час, коли тривали пошуково-рятувальна операція та аварійні роботи, у самому серці столиці — в елітному італійському ресторані «Mario Ristorante Italiano» — панувала зовсім інша атмосфера. Там, під виття сирен повітряної тривоги, які й далі розривали тишу, розпочався бенкет. Привід був поважний: ексчлен Вищої ради правосуддя Дмитро Лук’янов влаштував масштабне святкування своєї відставки. До нього охоче приєдналися чинні колеги, які прибували на своїх автівках у розпал робочого дня.
Про те, як члени Вищої ради правосуддя в робочий час піднімали келихи в одному з найдорожчих ресторанів Києва, розповіла «Судово-юридична газета», абсолютно слушно зазначивши, що «ця подія — не просто вияв моральної сліпоти. Це вирок системі подвійних стандартів, яку роками вибудовував головний орган суддівського врядування. Орган, який карає пересічних суддів за найменші етичні проступки, продемонстрував повну втрату власного морального компаса».
Бенкет організували з нагоди завершення повноважень Дмитра Лук’янова, якого було обрано членом ВРП на чотири роки. Строк його повноважень сплив напередодні, 19 серпня 2026 року. Святкувати відставку Лук’янов вирішив негайно — 20 серпня. Незважаючи на те, що це був четвер — офіційний робочий день, коли у ВРП мали б розглядати дисциплінарні скарги та вирішувати долю тисяч заблокованих судових процесів, члени ВРП дружно перемістилися до ресторану.
У розпал робочого дня в ресторані заливали очі голова ВРП Григорій Усик, члени ВРП Тетяна Спірідонова, Оксана Кваша, Віталій Махінчук, Юлія Бокова, Тетяна Бондаренко та Олена Ковбій. На п’янку прибули й головні експерти із суддівської доброчесності — колишні члени ВРП Микола Мороз і Роман Маселко, повноваження яких закінчилися в серпні 2026 року.
Уже понад десять років професійний «громадський активіст» Маселко на кожному розі плескає язиком про моральне обличчя суддів, розповідає жахи про їхнє позаслужбове життя та відпочинок, подає на них скарги, які сам потім і розглядав, доки був членом ВРП. До пари йому — Микола Мороз, колишній доцент кафедри цивільного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, який використав посаду члена ВРП для того, щоб призначити самого себе суддею Північного апеляційного господарського суду. І це попри те, що Мороз жодного дня у своєму житті не працював у судовій системі — навіть секретарем судового засідання.
Обидва — Маселко й Мороз — були обрані членами ВРП на чотири роки за квотою Верховної Ради України й упродовж усіх цих років займалися обслуговуванням найбрудніших корупційних схем та допомагали уникнути дисциплінарної відповідальності своїй подружці — судді-шахрайці із Шевченківського районного суду Полтави Ларисі Гольник, яка за підробленими документами намагалася заволодіти гаражем своєї психічно хворої сусідки.
Для того щоб не потрапити на лаву підсудних за шахрайство, Гольник оголосила себе «антикорупційною активісткою» та членкинею псевдогромадських організацій «Інститут законодавчих ідей», «ДеЮре», «Центр протидії корупції» й «Автомайдан», а також залучила Маселка до свого захисту. До обрання членом ВРП він представляв її інтереси як адвокат, а після обрання разом із Морозом блокував розгляд дисциплінарних скарг стосовно Гольник. При цьому послуги адвоката Маселка оплачувала псевдогромадська організація «Автомайдан» коштом, який США та країни Західної Європи виділили Україні для боротьби з корупцією.
Кажуть, що під час бенкету Маселко нарешті помирився з членом ВРП Оленою Ковбій, яку раніше звинувачував у тому, що вона заробляє на блокуванні розгляду дисциплінарних скарг стосовно судді Печерського районного суду Києва Сергія Вовка — подібно до того, як самі Маселко й Мороз заробляли на блокуванні розгляду дисциплінарних скарг стосовно судді-шахрайки Гольник. Про цю непересічну історію громадська ініціатива «Стоп-паразит» розповідала в цій публікації:
https://www.facebook.com/Grant.Stop.UA/posts/122112084920810105
У меню закладу, де члени ВРП святкували відставку Лук’янова, фігурували устриці вартістю 200–230 грн за штуку, антипасті з трюфельним медом — 770 грн, карпачо з телятини — до 665 грн, тартар із шотландського лосося — до 665 грн, рібай «Аргентина» — до 2 190 грн за порцію, фруктова тарілка — майже 2 000 грн. Найбільше вражає винна карта: Cristal Louis Roederer — 34 800 грн за пляшку, а Veuve Clicquot — 9 000 грн.
Усе це добро члени Вищої ради правосуддя споживали коштом платників податків країн Західної Європи, які наповнюють український бюджет, свято вірячи, що в такий спосіб допомагають українському народові вистояти проти російської агресії.
Тепер головне — щоб члени ВРП не забули в десятиденний строк задекларувати подарунки, які вони отримали у вигляді випивки та закусок від свого колишнього колеги Лук’янова.
Докладніше про свято живота, влаштоване серед робочого дня членами Вищої ради правосуддя, а також про героїв цього свята можна прочитати в публікаціях, наведених у перших п’яти коментарях.
Джерело: Grant Watch Ukraine “Стоп-паразит”
