Класична окопна війна доби надсучасних дронів випалює Україну
На найважливіших відтинках Східного фронту передові технології повертають солдатів наче у минуле. Вони нагадують війни попередніх епох.
Відповідним фоторепортажем з українського Донбасу, де точаться запеклі бої 11-й рік поспіль, поділилося видання The New York Times. Наголошується, за тим, що відбувається, спостерігають рої безпілотників, а штурми перетворюються на жорстокі спринти для обох сторін.
Цього тижня у мережі виклали відео, де 5 російських окупантів, озброєних автоматами та гранатами, виповзли зі своїх окопів у низький яр, готові штурмувати українські позиції. Принаймні один із них почув дзижчання, схоже на джмеля, подивився вгору, в об'єктив безпілотника, що навис над ними, і зрозумів, — їх засікли.
Власне, на цій війні мало, що відбувається без спостереження іншої сторони. Через виступ нерівних дерев, група українських піхотинців швидко відкрила вогонь у відповідь з автоматів та гранатометів; одночасно озброєні безпілотники, що діють за кілометри від окопів, скидали гранати.
Звуки вогню злилися докупи, створивши хор битви між лініями окопів, розташованих на відстані всього 150 метрів один від одного. На перший погляд, бій нагадував багато тисяч місць битв, розкиданих по Україні, кожне з яких має свої власні окопи та бункери, але українські воїни кажуть, що російський прорив у місті Торецьк може мати катастрофічні наслідки для оборони.
«Якщо я зараз втрачу ці позиції, то всі підрозділи у Торецьку будуть відрізані від постачання та логістики. Тому, що всі дороги за моєю спиною. Ми воюємо з укріплених, викопаних у землі бункерів. У нас рідко буває можливість пересуватися відкритою місцевістю, де їх можуть швидко знищити російські безпілотники, деякі з яких оснащені тепловізійним приладом нічного бачення», — невтішно коментує ситуацію на передовій командир батальйону 28-ї Окремої механізованої бригади на псевдо «Несквік».
Американські журналісти на власні очі побачили, як наші захисники ледь стримують чисельніший наступ ворога. По всій території, де солдати могли просунутися вперед, заховані міни; водночас російські літаки, артилерія та міномети сіють хаос зверху.
«Ми захопили ці позиції у російських солдатів із воєнізованого угруповання «Вагнер» понад рік тому. І з відтоді тримаємо тут оборону. На жаль, наші лави із кожним днем рідішають. Можлива поразка призведе до стратегічних втрат», — додає український воїн «Несквік».
Прогноз справді лякає. Хоч від Торецька, де вже не перший тиждень вирують вуличні бої, до найбільшого районного центру — Краматорська — понад 50 кілометрів, куди потім також перекинеться російський окупаційно-терористичний контингент.
Наступ у Донецькій області дозволить Москві перекрити лінію постачання, яка зв'язує українські війська на більшій частині Сходу, відрізавши їх від критично важливих медикаментів та боєприпасів. Також за словами наших оборонців, місто Костянтинівка, розташоване на північний захід від позицій 28-ї ОМБр, має особливе значення.
«Через нього можна прокласти автомобільні маршрути до інших великих міст, таких як Краматорськ та Слов'янськ. Тобто в обхід таких перешкод, як ліси та річки. Захоплення російськими окупантами Торецька, а згодом і Костянтинівки, може означати кінець українського контролю за промисловим Донбасом — це одна і путінських цілей. Будь-який школяр розуміє, що Костянтинівка — ключове місто», — зазначив пресофіцер 28-ї ОМБр на псевдо «Євген».
Командири окупаційно-терористичного контингенту РФ, схоже, також це розуміють, і їхні війська повільно відвойовують в українських військ ділянки на Донбасі. Але сучасні озброєні безпілотники змінили хід бойових дій, принаймні певною мірою.
До появи літальних апаратів українці та росіяни могли просуватися поетапно, будуючи шанці, бліндажі та інші укріплення. Тепер же, копаючи просто неба, солдати наражаються на постійну вибухову небезпеку, тому війська не можуть зупинятися при просуванні вперед.
«Нам доводиться робити наступи миттєво — відразу ж займаючи окопи та бункери, де іноді стоять чашки із чаєм, приготовані полеглими за кілька хвилин до цього людьми. Оскільки за нами так часто спостерігають безпілотники, то не вдається використати елемент несподіванки на полі бою, як це було раніше», — додав пресофіцер 28-ї ОМБр на псевдо «Євген».
Цілодобові удари артилерії, бомбардування, мінометні обстріли та нальоти реактивних винищувачів відбуваються без попередження, а ось пересування людей — рідкість. Проте, під невидимою мережею високотехнологічного спостереження більшість поля бою нагадує війни минулого.
«Якщо говорити загалом, то це маневровна оборона часів Другої світової війни. Дехто із моїх побратимів взагалі говорить, що ми ніби повернулися у Першу світову... Власне, нічого з того часу не змінилося. Не забувайте про мінні поля. Все не так просто, як здається. Все нове — це добре забуте старе», — говорить воїн «Несквік», маючи на увазі стратегію, в якій спирався на мобільність і опортунізм.
Як і у звичні будні, коли стихає стрілянина, у ліс поблизу Торецька повертається примарний спокій. Солдати повертаються до своїх звичайних обов'язків: чергують, готують їжу або розмовляють з дружинами телефоном через супутниковий зв'язок, утримуючи лінію фронту до наступної атаки; неподалік окупанти займаються тим самим, в обох таборах заварюється чай.
Окремо медіаагенція «Останній Бастіон» зауважує, що станом на тепер українські війська також страждають від серйозної нестачі особового складу, оскільки значною мірою поступаються чисельністю на полі бою. Це дозволяє росії швидко просуватися вперед щоразу, коли вона знаходить слабке місце.
