Кого рятують лікарі: маленьку пацієнтку чи власну гідність?
Говорячи про цю подію слово «резонансна» вже не підходить, краще було б говорити «страшна». Дійсно непоправна біда сталася у родині Гохалтер, що приїхала до Полтави із міста Вугледар, Донецької області. Надія на Полтавських медиків у лікуванні рефлюксу лівої нирки – чимала. Медичне втручання планове, одужання за прогнозом. Але! Операція триває довше очікуваного, діагноз звучить страшніше, а час на реабілітацію подовжується.
Вердикт лікарів неоднозначний. Під час проведення хірургічного втручання виявляються нові обставини: права нирка теж не здорова і рятувати дитину слід терміново. До операційної викликають фахівця. Чим зарадив у екстреному випадку уролог зі стажем – покаже час. Але час спливає і не на користь маленької пацієнтки.
Обставини, що змусили матір звернутися до правоохоронних органів зрозумілі, крім того гостроти переживанням додала репліка лікаря: «Кого ви мені поклали на стіл?». Звідси досить очікуваний висновок: дітей переплутали.
Та фахівці не поспішають визнавати помилки. Доба на підготовку до слідчої перевірки – на користь лікувального закладу. Справу за частиною 2 статті 140 Кримінального Кодексу України по факту неналежного виконання професійних обов’язків медичним працівником відкрито, ведеться слідство. Але головні, так би мовити, винуватці, чию вину слідчими органами достеменно не доведено – продовжують працювати у відділенні.
Постає ряд питань, на які наразі немає відповіді:
- -Чому оперативне втручання із самого початку операції було проведено із правого боку, адже саме у такий спосіб лікарі у операційній змогли побачити невиявлену під час УЗ дослідження хворобу? Чому ж не з лівого, як це мало бути?
- -Чому ліва нирка, лікування якої було заплановано на цей день – лишилася не пролікованою?
- -Якщо лікарі дійсно виявили патологію парного органу, усунули її і за прогнозами стан дитини мав би покращитися – цього не сталося?
Наступного дня після від’єднання дренажної системи із операційної рани у дитини підвищилася температура. А вже за 2 доби – новий діагноз: гематома у ділянці все тієї ж прооперованої правої нирки. І як наслідок – нова термінова операція.
На запитання: «Яке ставлення до себе і своєї дитини за час перебування у лікарні відчуває на собі жінка?» - Олена Гохалтер відповідає, що вони «особливі пацієнти». Навколо них метушаться, з ними «панькаються», але насправді ефекту немає. Дійсно необхідна кваліфікована допомога – відсутня. Медики говорять, що лікування іде за планом, а про те, що діагноз лівої нирки так і лишається – змовчують, посилаючись на слідчі дії і таємницю слідства.
Перебування у лікарні для немісцевої, соціально незахищеної Альони – справа героїчна. Поряд немає рідні і друзів, донька страждає від психічного перенавантаження, та і фінансово не легко.
Чекаючи результатів слідства, не покладаючи рук у боротьбі за майбутнє доньки Альона вирішила оформити інвалідність, окрім того у профільному міністерстві, за її словами, таку можливість підтвердили. І знову «але!» від полтавських медиків. Вони не вбачають у сьогоднішньому діагнозі дитини підстав для оформлення належних документів. Хоча, за розділом 5 Наказу №454/471/516 від 08.11.2001 «Про затвердження Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років» таких підстав чимало. Окрім того за правовим аспектом оформленням інвалідності може займатися як медична установа, так і безпосередньо члени родини хворого зі зверненням до відповідних лікувальних установ за проведенням додаткових досліджень для уточнення чи підтвердження діагнозу.
Та чи підуть назустріч у оформленні інвалідності ті ж самі лікарі, які тиждень тому допустили халатність? Відверто сумніваючись і розуміючи свою соціальну відповідальність за життя маленької українки громадське об’єднання «Останній бастіон» ініціювало збір коштів для допомоги у транспортуванні та лікуванні Альбінки Гохалтер у Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» міста Києва. Тепер уся надія на столичних фахівців: виправити заподіяну шкоду, врятувати здоров’я та життя.
Ірина Вівторок, журналіст Бастіон ТВ