Кому війна і тому «не на часі», а комусь – час надможливостей
Не на часі?! – Цей вираз став дуже знайомим для украінців в останні роки, а не місяці.
Це вираз, яким дуже вправно навчилися користуватися українські владні посадовці та чиновники нашого держапарату. Ну от, для прикладу, невеличкий, але доволі показний перелік відмовок "не на часі":
- Вільна економіка і лібералізація податків? Не на часі!
- Право на самозахист і володіння короткостволом – українцям? Не на часі!
- Де реформи? Не на часі!
- Вибори? Не на часі!
- Запуск власного ВПК і масове виробництво дронів? Не на часі!
- Покарання зрадникам і корупціонерам? Не на часі!
- Свобода слова? Не на часі!
- Політична конкуренція і діалог з громадським суспільством? Не на часі!
- Децентралізація і передача владних повноважень місцевому самоврядуванню? Не на часі!
- Права і свободи для громадян? Не на часі!
- Збереження життя і здоров'я українців, як на фронті, так і в тилу? Не на часі!
«Не на часі», – ми чули до війни, а зараз цей аргумент став "залізним"; у країні війна! Але, дерибан коштів з бюджету на що завгодно крім забезпечення фронту – саме зараз.
Відпочинок чиновників і депутатів за кордоном – саме зараз. Маєтки в Іспанії та яхти в Монако, мільйони на особисте збагачення через корупційні схеми – саме зараз.
Судити героїв фронту за критику влади – саме зараз. Підвищення цін і податків, чиновничий і бюрократичний диктат і рекет – саме зараз...
Кому війна, тому і не на часі. Для переважної більшості українців стало ще гірше, не змінилася тільки кланово-олігархічна система, яка продовжує висмоктувати з народу останні соки.
