Коронавірус і українське суспільство – підсумкові рефлексії

Зокрема, є кілька основних моментів:

1. Відсутність солідарності в українському суспільстві. Її можна маскувати як завгодно – інформаційна диверсія від ФСБ, інстинкт самозбереження, сприйняття людьми маніпуляцій окремих політиків і ЗМІ тощо. І я навіть переконаний, що певної мірою кожна з цих причин є обґрунтованою.

Проте, питання тут в іншому і байдуже на причини. Це все чітко показує, що в нашому суспільстві немає внутрішньої солідарності, як такої. Тому в випадку потенційного катаклізму, про жодну спільну взаємодію на національному рівні мова навіть не встане – кожний район буде вирішувати проблему самостійно.

2. Повна недовіра громадян до влади взагалі і медицини зокрема. Тут навіть непотрібно щось коментувати, бо кожний, хто стикався з українською медициною знає, що без чималої суми грошей в кишені, сподіватися на неї марно і лишається просто тихо померти вдома;

3. Готовність українців з легкістю вбивати своїх співвітчизників чи спокійно спостерігати, як вони масово гинуть. 

4. Тупість значної частини населення, яка не може вимкнути телевізор і самостійно зробити елементарний аналіз інформації про коронавірус. Тут теж не треба щось особливо коментувати, всі і так розуміють, про що мова, а хто не розуміє, тому і не треба.

Зауважу, що в принципі, все це притаманне не лише сучасним українцям. Впевнений, в решті сучасного світу більшість людей такі ж самі. Звісно, в розвинутих країнах довіра суспільства до влади є більшою, і медицина там на доброму рівні розвитку.

Втім, я не маю ілюзій стосовно того, що в умовній Німеччині чи Франції в випадку справжнього катаклізму, ситуація довго буде залишатися контрольованою і люди будуть масово проявляти солідарність з постраждалими.

А стосовно коронавірусу, то панікувати зайве. Він не є 100% смертельним, а більшість померлих – це люди похилого віку і люди з послабленою імунною системою. Тобто ті, хто і так в зоні ризику при звичайному грипі чи будь-яких інших хворобах.

Молоді і сильні інфіковані одужують самі, без жодних вакцин. Зокрема, станом на зараз – майже 17 000 тих, хто одужали.

І з ситуацією з ізоляцією вірусу на внутрішньому рівні тоталітарний режим Китаю поки що цілком впорюється, так само як і інші країни, куди проникло зараження. Тому насправді ситуація для всього світу і України виглядає не те що не апокаліптично, а навіть не критично.

І якщо б не деякі ЗМІ, які заради рейтингів готові поширювати в маси будь-яку нісенітницю, то реакція в нас на цю епідемію була б такою самою, як свого часу «атипову пневмонію» чи пташиний грип. 

Але навіть такої простої перевірки українське суспільство знову не витримало. З тим і далі живемо всі в одній країні.  

Спеціально для «Останнього Бастіону»