Теперішній бункерний дід путін слідує найогиднішим практикам свого попередника сталіна. Їм обом Україна була наче гострою кісткою у горлі.
Про це неодноразово писали фахівці-аналітики, але західні політики вперто ігнорують не тільки поточну дійсність, а й навіть історичні факти. Дарма, що тверезих голосів дедалі більшає, але вони все ще лишаються на марґінесі через крайній реалізм, відкинутий оптимістами й песимістами одночасно.
З-поміж притомних виділимо російського соціолога, дисидента і за сумісництвом двоюрідного брата Бориса Нємцова політемігранта Ігоря Ейдмана. Він навідріз відмовляється вірити у «фінський» чи «корейський» сценарій, який нібито Кремль давно узгодив із Берліном, Парижем, Лондоном і Вашинґтоном.
Відверто шкідлива ідея полягає в тому, щоби Київ погодився закінчити війну із Москвою на російських умовах, як сталося у 1940 і 1944 роках між СССР та Фінляндією. Тобто «обміняти території на мир і далі щасливо жити та розвиватися по сусідству», хоча це явно відгонить нерозумінням регіональною специфікою.
«Погодьтеся, на позір усе так гарно звучить: відкупитися від путіна й жити як Фінляндія. Тільки це — небезпечна утопія, ніякі територіальні поступки його не задовольнять. Треба абсолютно не розуміти логіки путіна, щоби на це розраховувати. Він просто спочатку візьме те, чим йому поступляться, а потім прийде за рештою. Кремль не відпустить Україну ні в ЄС, ані тим паче у НАТО», — прогнозує Ігорь Ейдман.
У разі, якщо західні партнери змусять Україну погодитися на ганебний мир, то буде варіант не Фінляндії, а Чехії, коли спочатку Третій Райх захопив Судети, невдовзі поглинувши всю країну. Кремль здатний втілити у життя саме такий, «чеський сценарій, продаючи його через своїх місцевих агентів впливу українцям як «фінський».
«Але може бути й зовсім поганий варіант, який я б назвав «уйґурський». Кремль намагатиметься спочатку домогтися міжнародної згоди на анексію частини території, а у разі успіху візьме всю Україну, внаслідок цієї зради деморалізовану і волю, що втратила, до всенародного спротиву. Подібне сталося зі Східним Туркестаном двічі: у 1930-х і 1940-х роках. До речі, концепція «фінського» сценарію ґрунтується на фальсифікації історії.
Фінів урятувала не поступка територій, а готовність французів та британців вступити на їхньому боці у війну. Сталін лише через це зупинив агресію весною 1940-го, уклавши мир із Фінляндією. Щобільше, СССР і надалі не збирався відпускати фінів у вільне західне плавання. Відразу після розгрому Франції нацистами він почав готувати новий похід проти Фінляндії, який не відбувся лише через напад Німеччини на СССР.
1944 року Сталін хотів якнайшвидше прибрати Фінляндію з війни (вона не була розбита), щоби звільнити ресурси проти німців у Східній Європі, щоби швидше її захопити. Він тоді зосередився на цій меті. А розпочинати війну проти Фінляндії після закінчення Другої світової, він уже боявся, бо вона могла призвести до ядерного зіткнення зі США. Отже, поступка території не позбавила загрози повного захоплення країни й за «фінським» сценарієм, тим більше не рятує вона зараз», — додає Ігорь Ейдман.
Слід затямите вже, що від путіна чи іншого кремлівського диктатора відкупитися не вдасться. Мета російських правителів — знищити Україну, а українців перетворити на подобу уйґурів у комуністичному Китаї, тобто безправних жертв культурного геноциду та перманентного терору.
«Тут ні «кореїзація не проканає, ні «фінляндизація». Тому що ту саму Фінляндію росіяни ніколи не вважали споконвічно своєю землею. Ні Гельсинкі, ні Оулу, ні Тампере ніколи не були «матір'ю міст руzzкіх», адже таким містом вони завжди вважали Київ і вважають так досі. Київ — це основотворча для імперій територія. Тому росіяни, скріпивши серце, і Польщу відпустили, і фінів...
А українців вони не відпустять ні через 50 років, ні через 100 поки існуватиме російська держава байдуже з якою назвою. Без України Російська імперія неможлива, оскільки тоді вона втрачає цілісність історії, території та менталітету. РФ готова була миритися з такою ж Україною, де панував проросійський олігархат часів Віктора Януковича, але не більше», — висновує соціолог.
Для росії важко, але стерпно мати може кордони із країнами Балтії, тому що там вдосталь росіян, які за помахом Кремля можуть вплинути на політику під час виборів. Але перенести вільний та успішний розвиток європейського народу на державний конструкт України, де багато росіян мають родинні зв'язки, цього путін, доки існує, не допустить і жодна мирна угода із ними приречена бути невиконаною.
Як і годиться, медіаагенція «Останній Бастіон» закликає читачів пам'ятати про те, як нащадки воїнів з Армії Маннергейма закликають західні країни готуватися до відсічі московії. У Фінляндії переконані, що геноцидна війна не обмежиться лише тереном України.