Кремлівський агент Деркач втручався в американські вибори

Національна рада розвідок США випустила документ, присвячений іноземним впливам на виборчий процес 2020 року. Безумовно, найцікавіша частина у ньому присвячена Росії й окремим постатям, про які американські спецслужби говорили вже раніше. 

Там прямо говориться про підривну роботу українського нардепа Андрія Деркача, дії якого інспектував Володимир Путін. Побіжно говориться і про участь групи українських діячів пов'язаних з Росією, з натяком на Дубінського, Кулика, Онищенка й інших.

Утім прізвища їх прямо в документі не називаються. Інша важлива згадана ланка в цій мережі – Костянтин Килимник, близький до Пола Манафорта. Килимника США вже раніше оголосили в розшук і прямо називають його російським шпигуном; Килимник свого часу 10 років пропрацював в московському представництві "International Republican Institute", після чого його звільнили. 

Дуже добре, що США зробили акцент на тому що ці українські діячі діяли в російських інтересах і кинули нитку до самого Путіна. Але в справі Деркача слід акцентувати й на іншій речі: усі його дії могли проводитися лише з гарантіями впевненості у тому, що їх не буде зірвано ззовні.

Щонайменше це мало б означати, що влада України не перешкоджатиме йому реалізувати свою частину спецоперації та не буде втручатися. А це ще раз нас відносить до важливої тези, яку американські розвідники не вказали.

Попри інтерес РФ до впливу на вибори в США, чималу роль в цьому зіграли саме українські групи впливу, хай і пов'язані з РФ давнім і безпосереднім зв'язком. Деркач мав отримати гарантії недоторканності в Україні й чималу "кормушку" за участь в цій історії.

Політик з двадцятирічним досвідом перебування у вищому ешелоні української політики й син фігуранта найгучнішого іміджевого скандалу української політики глави СБУ Леоніда Деркача щось таки має розуміти в іміджевих інтригах, аби просити за них хорошу ціну. І тут ніяка РФ без участі українських олігархів не змогла б забезпечити Деркачу повний спокій і якесь більш-менш стратегічне підприємство чи газове родовище в якості оплати.

Дійсно, дуже легко дивитися на Деркача через призму його роботи на ФСБ, і тут марно заперечувати роль Росії як інтересанта. Але українська частина цієї історії ніколи б не сталася без прихованої лояльності української влади до проведення таких заходів.

З моменту введення санкцій США проти Деркача минуло вже 3 місяці, з моменту перших заяв державних органів США і директора Офісу національної розвідки про роботу Деркача на РФ – пів року. Україна ж досі не ввела проти нього жодних обмежень (хоча скільки засідань РНБО вже минуло).

І це, друзі мої, в момент коли Банкова ніби як знаходиться в стадії пошуку швидких рішень по покращенню українсько-американських стосунків. Здавалося б, просто заарештуй Деркача і показуй Байдену, рішення аж надто просте. Але чомусь до цього ніхто досі не дійшов.

Важлива й інша сторона справи. Російський агент Костянтин Килимник, на якого американські розвідники покладають істотну роль в операційному керуванні російським впливом на вибори в оточенні Трампа – експомічник Пола Манафорта і безпосередньо наближений до Сергія Льовочкіна, який оплачував послуги Манафорта довгий час і комунікував з ним через Килимника.

У 2016 році, за матеріалами американських спецслужб, Пол Манафорт, Костянтин Килимник, Сергій Льовочкін готували для лобіювання в оточенні Трампа план, за яким Донбас мав увійти в склад України на правах автономної республіки з численними атрибутами власної державності й утікачем-Януковичем на посаді глави. Важливо зазначити, що у цій же схемі брав участь і російський олігарх Олег Дерипаска, а підприємство "Глухівський кар'єр кварцитів", важливе для його концерну, до речі, знаходиться на мажоритарному окрузі Деркача.

І зустрічі Дерипаски з Деркачем-молодшим фіксуються щонайменше з 1999 року. Важлива частина цієї історії пояснюється і клановими зв'язками Деркача: він однопартієць (партія "Трудова Україна") і давній соратник Віктора Пінчука і у 2017 році навіть продав своє "Радіо Ера" наближеному до Пінчука Томашу Фіалі, який зробив з нього "Радіо НВ".

З Льовочкіним же його пов'язують і родинні зв'язки з Володимиром Литвином, який доводиться йому сватом і свого часу був покровителем Льовочкіна в політиці, рівно як і сам Льовочкін був технологом його "Народної партії", від якої навіть сам одного разу висувався у 2006 році. Та і самі між собою Льовочкін і Пінчук не чужі люди й опиняються по різні боки політичних барикад на диво рідко. 

Зважимо на те, що Деркач безпосередньо близький до двох українських політиків які вміли грати на американській шахівниці якнайкраще – Льовочкіна і Пінчука. Вони і самі цілком підходять під лоялістів впливу РФ, розглядати цю операцію лише як наслідок прямого зв'язку Деркача з ФСБ не досить правильно. 

Хтось забезпечив йому "кришу" в Україні й тому США мають зробити якомога більш дорослі і однозначні висновки з цієї історії. Так, звинуватити Росію можна і навіть треба, але не бачити її "щупалець" в Україні може стати для США стратегічним прорахунком.