Крилате західне Wunderwaffe покликане стабілізувати фронт в Україні
На що здатні F-16 в українському небі та який у нас з'явився козир у боротьбі з російською авіацією? Робимо детальний розбір польотів.
Нарешті офіційно підтверджено, що F-16 вже в Україні. Водночас в інформаційному полі почали з'являтися досить скептичні думки щодо використання цих винищувачів у бою проти російсьих окупантів.
Наприклад, від «нам передали F-16 надто мало, вони нічого не вирішать» до «нам передали настільки старі F-16, що російська авіація їх перетворить на мотлох». Відповімо на питання спраглих читачів за порядком.
Звістки про передачу європейськими країнами Україні багатофункціональних винищувачів типу F-16 ще минулого року сполошила експертні верстви з обох боків. Дехто висунув низку версій, як же проходитиме протистояння Повітряних сил Збройних Сил України та Повітряно-космічних сил РФ з урахуванням можливостей американського літака та російських.
І з якою б оцінкою не зустрічалися, практично в кожному випадку була упередженість і перетягування ковдри на свій бік. Особливо це виглядало недоречно на тлі того, що в більшості випадків аналіз обмежувався банальним порівнянням характеристик літаків і вкрай урізаними висновками про те, що у форматі повітряного бою буде кращий той чи інший літак тому, що в його ТТХ одна чи дві циферки вищі, ніж у конкурента.
Відразу зазначимо, що класичних повітряних боїв, як собі більшість уявляє, між F-16 та його російськими антагоністами — не буде. Використання винищувача носитиме дещо інший функціонал, тож жодного «Top Gun» у небі України ніхто не побачить; але якщо вже в більшості випадків все порівняння зводиться саме до ТТХ і до того, у кого «більше», — почнемо саме з такого підходу.
F-16 проти всіх
Суперниками F-16 з боку ПКС РФ можуть стати літаки найрізноманітнішого типу та призначення — це Су-27/30/35, Су-34, Су-57, МиГ-29/31/35.У цілому порівнювати F-16 із Су-35 або Су-57 докорінно некоректно, оскільки за своїм класом він є легким винищувачем, що відповідає МиГ-29/35.
Але все ж таки багато хто забуває про те, що бойові літаки поділяються на винищувачі, легкі та важкі, фронтові бомбардувальники, перехоплювачі тощо. І як би дивно не виглядало, але в низці найважливіших бойових показників, зокрема у дальності фіксації та супроводу цілі РЛС, у всіх російських літаків практично однакові можливості.
Впевнені, експерти зараз схопляться з диванів і вигукнуть: «Що за нісенітницю мелете?!», — і будуть по-своєму праві. Адже, як відомо, у радіолокаційної станції «Барс», що стоїть на Су-30, максимальна дальність виявлення цілі — 150 км, у РЛС «Заслон-М» на МиГ-31БМ — 320 км, а у РЛС «Ірбіс» на Су-35 — 400 км!
Річ у тім, що коли ви читаєте ТТХ тієї чи іншої РЛС, то звертаєте увагу на сухий показник цифр, наприклад РЛС «Заслон-М» на МиГ-31БМ — 320 км. Але мало хто знає, що ці значення можна просто зім'яти та викинути у смітник, оскільки на них також впливає ціла низка факторів, що належать до ТТХ літака противника; зокрема, показник його ефективної поверхні розсіювання (далі — ЕПР).
Показники для РЛС «Заслон-М» розраховувалися і наводилися, виходячи з ЕПР противника 15 м², але при цьому ЕПР у F-16 становить, увага, 1,2-5 м²! Втричі та більше, залежно від низки факторів, менший за той показник, для якого проєктувався РЛС «Заслон-М».
До речі, у МиГ-31БМ, за різними джерелами, ЕПР становить 16 м² і більше, у Су-27 — 15 м². Слід розуміти й те, що за часів СССР та РФ відповідно, РЛС для авіації випробовувалися у протистоянні з такими ж совєцькими літаками, а тому ТТХ виводилися, виходячи саме із показників протистояння совєцької техніки, але не західної.
Своєю чергою, Україна отримає від своїх партнерів стару версію винищувача F-16А Block 15, покращену до модифікації F-16АМ. Більшість російських експертів із цього приводу зловтішалися, а деякі з українських поринули в депресивний стан, адже літаки F-16А Block 15 справді старої версії.
Однак попри модифікації на АМ була встановлена РЛС APG-66(V)2A, якось ніхто не згадував. Варто відразу відзначити, що максимальна дальність виявлення цілі РЛС APG-66(V)2A хоч і становить до 130 км, що робить її нижчою за можливості більшості російських РЛС у чистому вигляді їх ТТХ, але вона з урахуванням ЕПР цілі, увага, 3 м²!
Тобто російські літаки в РЛС F-16 будуть гарантовано світитися як новорічна ялинка на відстані до 130 км, тоді як F-16 на заявлених 150, 320 та 400 км — ні. Також слід згадати та той факт, що F-16АМ, наперекір своїй застарілості у порівнянні з F-16C/D, все ж таки володіє куди більш потужними електронно-обчислювальними характеристиками в порівнянні з російською авіацією.
Власне, американець набагато швидше обробляє отримувану радіолокаційну інформацію і має набагато вищий коефіцієнт виявлення цілі, на відміну від російських літаків. У результаті можна сказати, що у протистоянні з російськими бойовими літаками F-16 має практично рівні шанси у питаннях виявлення цілі.
Якоїсь тотальної та невідворотної переваги у російських літаків у цій категорії над американцем немає. Але що ж тоді щодо засобів ураження цілі?
F-16 та засоби ураження
Від перших днів появи інформації про передачу Україні F-16 російська пропаганда шалено переконувала споживачів інформаційного фастфуду, що ці американські винищувачі нищитимуться як горішки ракетами класу «повітря-повітря» Р-37. Та де там, це ж можливо лише в уяві путіна.
На перший погляд, це виглядало не порожньою загрозою, адже заявлені ТТХ цієї ракети у категорії дальності — від 200 до 300 км ураження цілі. Крім того, під час повномасштабної війни в Україні було верифіковано ураження українського винищувача МиГ-29 російським перехоплювачем МиГ-31БМ на дальності 213 км.
При цьому чудово відомо, що головним дальнім засобом ураження повітряних цілей F-16 є ракета AIM-120D з дальністю ураження 180 км; тобто у питаннях засобів ураження РФ попереду? Не зовсім так, і, щоби зрозуміти чому, слід прочитати вищевикладений розділ про те, хто кого раніше побачить.
За нинішніх умов у F-16 та МиГ-31БМ практично однакові шанси побачити один одного і здійснити пуск не на недосяжних, панівних відстанях для супротивника, а на цілком рівноцінних. Фактично, ракета в тебе може бути хоч на тисячу кілометрів, але застосувати ти її зможеш все одно лише на 100-150 км.
Передчуваємо обурення експертів: «Але ж трьома абзацами вище ти сам писав, що Р-37М збила український МиГ-29 на відстані 213 км!». Правильно, але то МиГ-29 зі своїм радянським ЕПР, що коливається від 5 до 15 м², а не F-16.
Крім того, був ще один нюанс у цій історії з Р-37 — російському МиГ-31БМ надавав підтримку у питаннях фіксації та супроводу цілі літак ДРЛВ А-50. Тільки завдяки присутності цього додаткового інструментарію російський перехоплювач зміг встановити такий рекорд ураження повітряної цілі.
Але, як відомо, віднедавна А-50 не літають поблизу зони бойових дій в Україні й не можуть надавати підтримку російській тактичній авіації. Таким чином, українські F-16АМ будуть практично в рівних умовах із найнебезпечнішими російськими МіГ-31БМ, адже дальність їхніх радарів практично виводить їх у паритет завдяки супутнім чинникам.
У протистоянні із Су-27/30/34/35, а також МиГ-29/35 український американець матиме або перевагу, наприклад над Су-27/30 та МиГ-29, або рівні можливості із Су-34/35 та МіГ-35. Хоча, можливо, і навпаки, адже є ще один нюанс.
F-16 та літаки ДРЛВ
Вище згадано про те, що результативне ураження МиГ-29 Повітряних сил ЗСУ російською ракетою Р-37, запущеною МиГ-31БМ на відстані 213 км, стало можливим завдяки підтримці літака ДРЛВ А-50, але зараз вони не літають. З іншого боку, якщо ПКС РФ бояться підіймати у повітря свої А-50, Україна має свій козир у рукаві!
Як відомо, Україна отримає від Швеції два літаки далекого радіолокаційного виявлення — Saab 340 AEW&C, оснащені РЛС PS-890 Erieye AEW з ФАР, що працює в S-діапазоні 3 ГГц / ~10 см із максимальною дальністю виявлення цілі, що має ЕПР до 15 м² — 450 км, з ЕПР 5 м² — 360 км, з ЕПР до 5 м² — до 200 км.
Таким чином, ДРЛВ Saab 340 AEW&C, курсуючи в безпечній зоні, здатний у тандемі з F-16 розкрити весь функціонал винищувача, не наражаючи його на ризики бути знищеним навіть найнебезпечнішим російським бойовим літаком з усіх і найнебезпечнішою російською ракетою класу «повітря-повітря». Цього не варто виключати.
Крім того, у функції Saab 340 AEW&C входить фіксація сухопутних об'єктів із радіовипромінюванням, тобто — РЛС-систем ППО. Завдяки цьому літак ДРЛВ не тільки може попереджати F-16 про ті чи інші ризики та небезпечні зони, де може знаходитися ворожа ППО, а й підказувати, куди направити засіб ураження класу «повітря-поверхня».
Саме завдяки Saab 340 AEW&C винищувач F-16 зможе почуватися в повітряному просторі України не лише на рівних проти загрози російських бойових літаків, а й мати над ними перевагу. Без літака ДРЛВ можливості у бойових літаків в низці випадків будуть на рівних.
Тому важливість супроводу Saab 340 AEW&C винищувача F-16 є незаперечною. Але слід розуміти, що для совєцьких винищувачів типу МиГ-29 або Су-27, які стоять на озброєнні ПС ЗСУ, Saab 340 AEW&C буде не настільки корисним, оскільки на совєцькій авіації відсутні термінали каналу обміну тактичною інформацією Link 16, які забезпечують оперативність обміну даними між літаком ДРЛВ та F-16.
Для МиГ-29 та Су-27 у цьому ланцюжку необхідно буде додати ще одну сполучну, транзитну ланку, через що постраждає оперативність обміну інформацією між Saab 340 AEW&C та совєцькими винищувачами. На жаль, навіть попри застарілість, бойова техніка часів СССР продовжує приносити смерть.
Висновки
Власне, старенький F-16АМ не такий поганий, як повідомляють експерти, що оперують виключно сухими цифрами ТТХ на сторінках «Wikipedia», залишаючи без уваги специфіку та особливості роботи цих характеристик. І дарма!
У росії ж станом на сьогодні немає бойових літаків, з якими F-16АМ не відчував би себе на рівних, а проти деяких і взагалі варто відзначити його перевагу. Але при дотриманні тандему із Saab 340 AEW&C винищувач F-16АМ в рази розкриває свої можливості, стаючи серйозною загрозою навіть для найнебезпечніших російських перехоплювачів.
Звісно, російські окупаційні війська можуть ризикнути та повернути практику присутності у повітряному просторі А-50. Але чи наважаться з урахуванням мінімальних ризиків для українських Saab 340 AEW&C та дуже високих для російських літаків ДРЛВ? Питання, як на мене, риторичне.
