Куля проти нот. Як чекіст застрелив автора «Щедрика»
23 січня 1921 року більшовики убили композитора Миколу Леонтовича
Микола Леонтович народився в 1877 році на Поділлі в родині сільського священника. Закінчивши духовну семінарію, він влаштувався на роботу сільським вчителем і самотужки вдосконалював музичну освіту. В 1904 році Леонтович переїхав на Донбас, де викладав музику у залізничній школі міста Гришине (нині Покровськ), але невдовзі повернувся додому і працював викладачем співів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі.
В наступні десять років Леонтович заприятелював з композиторами Болеславом Яворським та Кирилом Стеценком, періодично відвідував Київ та Москву і створив багато хорових обробок, які швидко завоювали популярність. У тому числі і «Щедрик», який 29 грудня 1916 року вперше виконав на публіці студентський хор університету Св. Володимира в залі Київського купецького зібрання (нині — приміщення Національної філармонії України).
Після більшовицького перевороту Леонтович переїхав до Києва, де розпочав активну діяльність як диригент і композитор. Однак, коли 31 серпня 1919 року столицю захопили денікінці, композитор, рятуючись від переслідувань, повернувся на рідне Поділля. Спочатку — до Кам’янця-Подільського, де тоді фактично знаходилась столиця УНР, а згодом і до Тульчина.
В цей час творчість композитора вже стала добре знаною і за межами України. В березні 1919 року Директорія відправила у закордонне турне Українську республіканську капелу на чолі з диригентом Олександром Кошицем, в репертуарі якої чільне місце займали твори Леонтовича. Симон Петлюра вважав, що ознайомлення з українською культурою європейців посилить позиції України на мирних переговорах в Парижі. Протягом року капела з великим успіхом виступала в Чехословаччині, Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії та в інших країнах.
Влітку 1920 року через фінансові складнощі капела розпалася. Частина музикантів сформувала Український хор ім. Леонтовича, який з успіхом виступав в Німеччині та Іспанії, а згодом у Тунісі та Алжирі. Зокрема, на концерті в Мадриді в листопаді 1921 року українські пісні слухали іспанська королева Вікторія Євгенія, кілька баварських принців та принцес. А Український національний хор, який очолював Кошиць, у вересні 1922 року відправився на турне до Америки.
Сам композитор в цей час опікувався в Тульчині невеликим хором. 13 січня 1921 року Микола Леонтович вирушив провідати свого батька, який жив в селі Марківка. І в Тульчин Микола Дмитрович вже не повернувся.
Про смерть відомого композитора в архівах майже не збереглося матеріалів. Однак деталі вбивства можна реконструювати завдяки спогадам очевидців.
Вбивцею Миколи Леонтовича виявився співробітник «Чрезвычайной комиссии по борьбе с контрреволюцией и саботажем», або просто ЧК, головного на той час карного органу більшовиків.
Тієї зими Микола Леонтович працював у Тульчині над оперою «На русалчин Великдень», відновлював діяльність аматорського колективу хористів.
Тоді ж, на Різдво 1921 року здійснив з хором концертну подорож, виступивши у Бершаді, Тростянці, Теплику, Гайсині. По закінченню турне композитор заїхав до батька-священника, який мешкав у селі Марківка Гайсинського повіту (нині Теплицького району Вінницької області).
Увечері 22 січня у двері його дому постукав молодик, який представився уповноваженим Гайсинського відділу з боротьби проти бандитизму в селах Афанасієм Грищенком і просився переночувати. В одній кімнаті лягли спати батько Миколи Леонтовича, його сестра і дочка, в іншій — композитор і гість.
Вранці усіх розбудив звук пострілу. Батько забігає до сусідньої кімнати. Микола Леонтович напівсидить на ліжку, з правого боку стікає кров. Навпроти — Грищенко з гвинтівкою.
Убивця наказав священнику показати, де золото. Золота нема. Грищенко забирає шубу, білизну, ложки, годинник Леонтовича, взуття. Композитора доводиться ховати босим.
Як випливає із розсекреченого уже в 1990-і роки рапорту начальника Гайсинської повітової міліції «у ніч на 23 січня 1921 року агент ЧК Грищенко пострілом з рушниці убив священника с. Марківка Кіблицької волості Миколу Леонтовича 43-х років, у якого ночував».
В архівах є дані про виплату йому 5000 рублів «на секретные расходы». Що сталося з Грищенком далі, не відомо.
Тим часом «Щедрик» Леонтовича у виконанні Української республіканської капели збирав овації в найкращих залах Європи. До першого виконання «Щедрика» в Америці, в нью-йоркському Карнегі Холі, автор не дожив 8 місяців.
5 жовтня 1921 року різдвяну пісню виконав український хор в нью-йоркському Карнегі-Холі. Вона настільки сподобалася американцям, що керівник симфонічного оркестру NBC Пітер Вільговскій, українець за походженням, перевів Щедрик і дав йому назву Carol of the bells - тобто колядка дзвонів. Текст практично не має нічого спільного з українським варіантом, однак саме в такому звучанні пісня отримала всесвітню славу.
В 1936 році американець українського походження Петро Вільховський, який працював для радіо NBC, створив англійську версію слів до «Щедрика».
