Квартира на Патріарших і війна для інших: анатомія цинізму влади
Комфорт у центрі москви як маркер системної безкарності.
Ви вже чули про сестру Міндіча?
Якщо ні — розповідаю.
Сестра основного фігуранта антикорупційного розслідування в Україні, подільника зеленського Тимура Міндіча, протягом багатьох років проживала в квартирі в центрі москви, яка належала родині колишнього першого заступника керуючого справами президента рф Миколи Аброськіна.
Йдеться про квартиру площею понад 180 квадратних метрів у будинку на Малій Бронній у районі Патріарших ставків. Дуже елітний і дорогий район. Прив’язка до неї підтверджується збігом імені, дати народження, номера телефону та електронної пошти в кількох злитих російських базах даних, зокрема клієнтських базах магазинів і медичних сервісів. Згідно з випискою з російського реєстру нерухомості, квартира зареєстрована на Олену Аброськіну. Вона є дружиною Миколи Аброськіна.
Далі — ще цікавіше.
Чоловіком сестри Міндіча є російський бізнесмен Андрій Журавльов, з яким Любов Міндіч має трьох спільних дітей, які, як і чоловік, є громадянами рф.
Сам Міндіч, коментуючи це, заявив: «Давайте не будемо чіпати мою сестру, вона просто моя сестра».
Тим часом ви бачите лише кров, смерть, похорони, викрадення людей тцкшними шакалами зеленського, зруйновані міста й долі людей, у яких не залишилося нічого — окрім боргу державі. А вони все це монетизують… Це ваша реальність, а не їхня… Одні заробляють на тому, за що інші платять життям…
Україна, точніше те, що від неї залишилося, давно перетворилася на державу з подвійною реальністю, де фраза «давайте не будемо чіпати» взагалі стала офіційною доктриною й ідеологією…
Поки вам розповідають, що «так треба» і «інакше не можна», ці покидьки живуть між цими реальностями… Це не приватна історія і не «сімейне питання». Це подвійна реальність, де для одних — гасла, патріотизм, страх і смерть, а для інших — комфорт, зв’язки й повна недоторканність.
У цій історії найбільше вражає цинізм, із яким вони тримають усе населення країни за ідіотів… і найстрашніше те, що здебільшого вони не помиляються…
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
