«Лінія Зеленхайма» до зустрічі московитів на Харківщині... не готова
Зе-влада вміло розкидається обіцянками та погрозами, а коли справа доходить до діла — «тихенько тікає у ліс». Україна цим блазням байдужа.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).
Те, що ми з колегою Іриною Фріз побачили днями на Харківщині з фортифікаційними спорудами, відверто шокує. Кучугури «зубів дракона», які вже кришаться, бо валяються звалені докупи, як мінімум кілька місяців.
І тільки зараз на певних ділянках їх розтягують трактори та починають встановлювати. Але верх фортифікаційного безумства — це заритий посеред села бетонний ВОП, бійниці якого врівень із землею й стежити можна, хіба, за травою на сусідній вулиці!
До речі, це був перший побачений нами бетонний взводно-опорний пункт! А на нього, щоби ви, шановні українські платники податків, добре знали, пішли мільйони гривень.
Як бачимо, наші з вами гроші просто вкопали у землю, «для галочки» у черговому звіті. Військовики, які стоять у цьому селі, вважають цю «халабуду» спланованим шкідництвом і змушені самотужки будувати спостережний об'єкт поблизу, на високій місцевості.
Ви бачите ці канави з дощечок і паличок? Це видається за траншеї та знаходиться на лінії оборонних рубежів не якогось прикордонного села, а самого обласного центру Харкова.
Гіркі уроки 2022 року нічому не навчили владу, яка тільки зараз схопилася за будівництво фортифікацій. Але залишаються конкретні запитання:
- Чому після деокупації регіону втрачено півтора року і не будувалось нічого або ж гроші буквально заривали у землю?
- Хто відповідає за інженерні роботи та якість фортифікацій?
- Хто проробляє їх мапи та формував технічні характеристики із вимогами?
- Скільки на це пішло грошей і хто на цьому нажився?
- Хто понесе відповідальність?
